Откровение 9 глава

Откровение Иоанна Богослова (Апокалипсис)
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Затрубил пятый ангел — и увидел я еще одну звезду, упавшую с неба на землю; дан был ключ ей от устья1 бездны.

І засурмив п'ятий ангол, — і я бачив зо́рю, що спала із неба додолу. І їй да́ний був ключ від криниці безо́дньої.

Когда открыла она устье бездны, из этого устья, как из огромной печи, поднялся такой дым, что померкли от дыма того солнце и воздух.

І вона відімкнула криницю безо́дню, — і дим повалив із криниці, мов дим із великої пе́чі. І затьми́лося сонце й повітря від криничного диму.

А из дыма вышла на землю страшная саранча; наделена она была силой,2 как у скорпионов на земле.

А з диму на землю вийшла сарана́, і да́но їй міць, як мають міць скорпіо́ни земні.

Но сказано ей было, чтобы не причиняла она вреда ни траве земной, ни зелени какой, ни дереву какому, а только тем людям, у которых нет на челе печати Божией.

І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві́, ані жа́дному зі́ллю, ані жа́дному дереву, але тільки тим людям, які на чо́лах не мають печатки Божої.

Да и таких не убивать ей было дано, а только мучить целых пять месяцев (мучение же от нее подобно тому, что бывает от укуса скорпиона, если он ужалит человека).

І було да́но їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців; а му́ка від неї, як му́ка від скорпіо́на, коли вкусить люди́ну.

Во дни мучений этих будут люди искать смерти — и не найдут ее; захотят умереть — но смерть будет бежать от них.

І в ті дні люди смерти шукатимуть, — та не зна́йдуть її! Померти вони захотять, — та втече від них смерть!

Саранча эта видом своим похожа была на коней, приготовленных к битве. На головах у нее нечто вроде золотых венцов было, а лица на человеческие походили.

А вигляд сарани́ був подібний до ко́ней, на війну приготованих; а на головах у неї — немов би вінки́, подібні на золото, а обличчя її — немов лю́дські обличчя.

Волосы ее напоминали женские, а зубы как львиные были.

І мала волосся — як волосся жіноче, а її зуби були́ — немов ле́в'ячі.

И была у нее броня, похожая на железную, и шум от крыльев ее подобен был топоту многих коней и грохоту колесниц,3 несущихся к полю боя.

І мала вона па́нцери, немов панцери залізні; а шум її крил — немов шум колесни́ць, коли ко́ней багато біжить на війну́.

У нее были хвосты и в них жала, как у скорпионов. В этих хвостах и была ее сила и власть причинять людям пять месяцев зло.

І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жа́ла, а в неї в хвостах її вла́да — п'ять місяців шкодити лю́дям.

Царем над саранчой этой был ангел бездны (его еврейское имя Аваддон, по-гречески же это имя — Аполлион).4

І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддо́н, а по-грецькому звався він Аполліо́н!

Прошло первое горе, но вот идут за ним другие два.

Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!

Затрубил шестой ангел — и услышал я голос, исходивший от [четырех] рогов золотого жертвенника, что стоял пред Богом.

I засурми́в шостий Ангол, — і я почув один голос із чотирьох ро́гів золотого же́ртівника, який перед Богом,

Голос этот сказал шестому трубившему ангелу: «Освободи четырех ангелов, связанных у великой реки Евфрат».

що казав шостому Анголові, який мав сурму́: „Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефра́ті“.

И были освобождены те четверо ангелов, которых приготовили к этому часу, дню, месяцу и году, чтобы убить третью часть людей.

I були порозв'я́зувані чотири Анголи́, пригото́вані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.

Было там две тьмы тем5 конного войска (я слышал число всадников).

А число кі́нного ві́йська — двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число.

В видении моем ясно разглядел я коней и сидевших на них. Была на них броня: огненно-красная, гиацинтового6 цвета и желто-серного. Головы конские походили на львиные, а из пастей их вырывались огонь, дым и сера.

І так бачив я ко́ней в виді́нні, а на них верхівці́в, що па́нцери мали огняні́, і гіяци́нтові, і сірчані́. А го́лови в ко́ней — немов голови ле́в'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.

Тремя этими карами: огнем, дымом и серой, исходившими из пастей их, — и была убита треть всех людей.

І побита була́ третина людей від цих трьох пора́зок, — від огню́, і від диму, і від сірки, що вихо́дили з їхніх роті́в.

Сила коней тех не в пасти их только, а и в хвостах их, ибо хвосты их подобны змеям с головами, так что и хвостами своими уязвляли они людей.

Сила бо ко́ней була в їхнім роті та в їхніх хвоста́х. А хвости́ їхні подібні до вужі́в, що мають го́лови, і ними вони шкоду чинять.

А остальные люди, которых не убили все эти кары, они так и не отвратились от того, что сотворили руками своими, не перестали поклоняться бесам и идолам своим: золотым и серебряным, медным и каменным, как и деревянным, которые ни видеть не могут, ни слышать, ни ходить.

А решта людей, що не вбита була́ цими пора́зками, не пока́ялася за діла своїх рук, щоб не кланятись де́монам, ані і́долам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яни́м, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.

Не раскаялись эти люди ни в убийствах, которые совершили, ни в колдовстве не раскаялись, ни в блуде, ни в воровстве своем.

І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в краді́жах своїх.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: от колодца/отверстия.

3 [2] — Или: властью; то же в ст. 19.

9 [3] — Букв.: подобен шуму колесниц конных многих.

11 [4] — Или: Губитель.

16 [5] — Т.е. 200 миллионов.

17 [6] — Т.е. фиолетового.

« 8 глава 10 глава »