1 Тимофія 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Переклад Огієнка → Пераклад Яна Станкевіча

Павло, апо́стол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,

Паўла, апостал Ісуса Хрыста, з расказаньня Бога, Спаса нашага, а Спадара Ісуса Хрыста, надзеі нашае,

до Тимофі́я, щирого сина за вірою: благода́ть, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!

Цімоху, праўдзіваму сыну ў веры: ласка, міласэрдзе, супакой ад Бога, Айца нашага, а Хрыста Ісуса, Спадара нашага.

Як я йшов у Македо́нію, я тебе вблага́в був позостатися в Ефе́сі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки,

Як я прасіў цябе застацца ў Ефэсе, як я адходзіў да Македоні, каб ты расказаў некатрым ня вучыць накш

і не зверта́ти уваги на ви́гадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки́, ніж збудува́ння Боже, що в вірі воно.

Ані зварачаць увагі да байкаў а бясконцых радаводаў, каторыя больш прыводзяць да сьпярэчак, чымся да Божага збудаваньня, каторае ў веры.

Ціль же нака́зу — любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.

Мэтаю ж загады ё міласьць із чыстага сэрца а з добрага сумленьня а зь нядвудушнае веры,

Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомо́вність, —

Ад чаго некатрыя, ня лучыўшы, адхінуліся да пустое гаворкі,

вони забажали бути вчителями Зако́ну, — та не розуміли ні того, що́ говорять, ні про що запевня́ють.

Зычачы быць вучыцелямі Закону, не разумеючы ані тога, што гукаюць, ані тога, што моцна цьвердзяць.

А ми знаємо, що добрий Зако́н, коли хто зако́нно вживає його,

Мы ж ведаем, што Закон добры, калі хто праўна ўжывае яго,

та ві́дає те, що Зако́н не покладений для праведного, але для беззако́нних та для неслухня́них, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для знева́жників батька та зневажників матері, для душогубців,

Ведаючы тое, што Закон не тарнуюць да справядлівага, але да бяспраўнікаў а нясуворных, да бязбожных а грэшных, да несьвятых а будзенячых, да ўбіўцаў айцоў а маткаў а людаўбіўцаў,

розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці,

Да бязуляў, садомнікаў, людакрадаў, манюкаў, хвальшыва прысягаючых і да ўсяго, праціўнага здаровай навуццы,

за славною Єва́нгелією блаженного Бога, яка мені зві́рена.

Подле Дабравесьці славы дабраславёнага Бога, каторая імне даверана.

Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,

Дзякую Хрысту Ісусу, Спадару нашаму, Каторы даў імне сілу, што прызнаў мяне за вернага, прызначыўшы на службу,

мене, що давніше був богознева́жник, і гноби́тель, і напасни́к, але був помилуваний, бо я те чинив нетяму́чий у невірстві.

Мяне, каторы быў уперад блявузґаньнікам а перасьледаваньнікам а шкоднікам, але адзяржаў міласэрдзе, бо дзеяў зь неведзі, у няверы;

І бага́то збільши́лась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі.

Але ласка Спадара нашага надзвычайна збыткавала зь вераю а міласьцяй, каторыя ў Хрысту Ісусу.

Вірне це слово, і гі́дне всякого прийняття́, що Христос Ісус прийшов у світ спасти́ грішних, із яких перший — то я.

Вернае слова і годнае ўсялякага прыйма, што Хрыстос Ісус прышоў на сьвет спасьці грэшнікаў, з каторых я першы.

Але я тому́ був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для при́кладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя.

Але дзеля тога я прыдбаў міласэрдзе, каб у імне першым паказаў Ісус Хрыстос усю цярплівосьць да прыкладу тым, што ўвераць у Яго да жыцьця вечнага.

А Цареві віків, нетлінному, невиди́мому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь.

Каралю ж вякоў, нераскладальнаму, нявідомаму, адзінаму Богу чэсьць а хвала на векі вякоў. Амін.

Цього нака́за я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну,

Гэтую загаду даю табе, дзяцё Цімоша, згодна з былымі празь цябе прароцтвамі, каб ты ваяваў згодна зь імі добрую вайну,

маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі.

Маючы веру й добрае сумленьне, каторае некатрыя адхінуўшы, мелі разьбіцьцё карабля веры свае;

Серед них Гімене́й та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.

Меж іх Гімен а Аляксандра, каторых я выдаў шайтану, каб навучыліся не блявузґаць.

« 3 глава 2 глава »