Екклезіаста 6 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Огієнка → Синодальный перевод

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

Есть зло, которое видел я под солнцем, и оно часто бывает между людьми:

Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

Бог даёт человеку богатство и имущество и славу, и нет для души его недостатка ни в чём, чего не пожелал бы он; но не даёт ему Бог пользоваться этим, а пользуется тем чужой человек: это — суета и тяжкий недуг!

Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

Если бы какой человек родил сто детей, и прожил многие годы, и ещё умножились дни жизни его, но душа его не наслаждалась бы добром и не было бы ему и погребения, то я сказал бы: выкидыш счастливее его,

Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

потому что он напрасно пришёл и отошёл во тьму, и его имя покрыто мраком.

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

Он даже не видел и не знал солнца: ему покойнее, нежели тому.

А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

А тот, хотя бы прожил две тысячи лет и не наслаждался добром, не всё ли пойдёт в одно место?

Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

Все труды человека — для рта его, а душа его не насыщается.

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Какое же преимущество мудрого перед глупым, какое — бедняка, умеющего ходить перед живущими?

Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

Лучше видеть глазами, нежели бродить душою. И это — также суета и томление духа!

Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

Что существует, тому уже наречено имя, и известно, что это — человек, и что он не может препираться с тем, кто сильнее его.

бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

Много таких вещей, которые умножают суету: что же для человека лучше?

Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?

Ибо кто знает, что хорошо для человека в жизни, во все дни суетной жизни его, которые он проводит как тень? И кто скажет человеку, что будет после него под солнцем?

« 5 глава 7 глава »