Jonah 1 глава

Jonah
New King James Version → Переклад Куліша та Пулюя

Now the word of the Lord came to Jonah the son of Amittai, saying,

І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:

“Arise, go to Nineveh, that great city, and cry out against it; for their wickedness has come up before Me.”

Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.

But Jonah arose to flee to Tarshish from the presence of the Lord. He went down to Joppa, and found a ship going to Tarshish; so he paid the fare, and went down into it, to go with them to Tarshish from the presence of the Lord.

Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.

But the Lord [a]sent out a great wind on the sea, and there was a mighty tempest on the sea, so that the ship was about to be broken up.

Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.

Then the mariners were afraid; and every man cried out to his god, and threw the cargo that was in the ship into the sea, to lighten [b]the load. But Jonah had gone down into the lowest parts of the ship, had lain down, and was fast asleep.

І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.

So the captain came to him, and said to him, “What do you mean, sleeper? Arise, call on your God; perhaps your God will consider us, so that we may not perish.”

І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.

And they said to one another, “Come, let us cast lots, that we may know for whose cause this trouble has come upon us.” So they cast lots, and the lot fell on Jonah.

І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.

Then they said to him, “Please tell us! For whose cause is this trouble upon us? What is your occupation? And where do you come from? What is your country? And of what people are you?”

І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?

So he said to them, “I am a Hebrew; and I fear [c]the Lord, the God of heaven, who made the sea and the dry land.”

І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.

Then the men were exceedingly afraid, and said to him, “Why have you done this?” For the men knew that he fled from the presence of the Lord, because he had told them.

І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.

Then they said to him, “What shall we do to you that the sea may be calm for us?” — for the sea was growing more tempestuous.

Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.

And he said to them, “Pick me up and [d]throw me into the sea; then the sea will become calm for you. For I know that this great tempest is because of me.”

Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.

Nevertheless the men rowed hard to return to land, but they could not, for the sea continued to grow more tempestuous against them.

Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.

Therefore they cried out to the Lord and said, “We pray, O Lord, please do not let us perish for this man’s life, and do not charge us with innocent blood; for You, O Lord, have done as it pleased You.”

Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.

So they picked up Jonah and threw him into the sea, and the sea ceased from its raging.

Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.

Then the men feared the Lord exceedingly, and offered a sacrifice to the Lord and took vows.

І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.

Now the Lord had prepared a great fish to swallow Jonah. And Jonah was in the belly of the fish three days and three nights.

« 1 глава 2 глава »