Jonah 1 глава

Jonah
English Standard Version → Переклад Куліша та Пулюя

Now the word of the Lord came to Jonah the son of Amittai, saying,

І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:

“Arise, go to Nineveh, that great city, and call out against it, for their evila has come up before me.”

Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.

But Jonah rose to flee to Tarshish from the presence of the Lord. He went down to Joppa and found a ship going to Tarshish. So he paid the fare and went down into it, to go with them to Tarshish, away from the presence of the Lord.

Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.

But the Lord hurled a great wind upon the sea, and there was a mighty tempest on the sea, so that the ship threatened to break up.

Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.

Then the mariners were afraid, and each cried out to his god. And they hurled the cargo that was in the ship into the sea to lighten it for them. But Jonah had gone down into the inner part of the ship and had lain down and was fast asleep.

І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.

So the captain came and said to him, “What do you mean, you sleeper? Arise, call out to your god! Perhaps the god will give a thought to us, that we may not perish.”

І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.

And they said to one another, “Come, let us cast lots, that we may know on whose account this evil has come upon us.” So they cast lots, and the lot fell on Jonah.

І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.

Then they said to him, “Tell us on whose account this evil has come upon us. What is your occupation? And where do you come from? What is your country? And of what people are you?”

І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?

And he said to them, “I am a Hebrew, and I fear the Lord, the God of heaven, who made the sea and the dry land.”

І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.

Then the men were exceedingly afraid and said to him, “What is this that you have done!” For the men knew that he was fleeing from the presence of the Lord, because he had told them.

І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.

Then they said to him, “What shall we do to you, that the sea may quiet down for us?” For the sea grew more and more tempestuous.

Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.

He said to them, “Pick me up and hurl me into the sea; then the sea will quiet down for you, for I know it is because of me that this great tempest has come upon you.”

Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.

Nevertheless, the men rowed hardb to get back to dry land, but they could not, for the sea grew more and more tempestuous against them.

Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.

Therefore they called out to the Lord, “O Lord, let us not perish for this man’s life, and lay not on us innocent blood, for you, O Lord, have done as it pleased you.”

Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.

So they picked up Jonah and hurled him into the sea, and the sea ceased from its raging.

Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.

Then the men feared the Lord exceedingly, and they offered a sacrifice to the Lord and made vows.

І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.

c And the Lord appointedd a great fish to swallow up Jonah. And Jonah was in the belly of the fish three days and three nights.

« 1 глава 2 глава »