1 Samuel 1 глава

Samuel
English Standard Version → Переклад Куліша та Пулюя

There was a certain man of Ramathaim-zophim of the hill country of Ephraim whose name was Elkanah the son of Jeroham, son of Elihu, son of Tohu, son of Zuph, an Ephrathite.

Був один чоловік із Раматаїм-Зофиму, з гір Ефраїмових, на ймя Елкан, син Ерохама, сина Ілійного, сина Тохового Зуфієнка, Ефраїмій:

He had two wives. The name of the one was Hannah, and the name of the other, Peninnah. And Peninnah had children, but Hannah had no children.

І було в його дві жінки: одну звали Анна, другу Феннана. У Феннани були дїти, в Анни ж не було дїтей.

Now this man used to go up year by year from his city to worship and to sacrifice to the Lord of hosts at Shiloh, where the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, were priests of the Lord.

І ходив сей чоловік що року з домівки своєї до Силому, молитись перед Господом Саваотом, і приносити жертви. Там були Ілїй, і два сини його Офнїй і Пинеес сьвященниками Господнїми.

On the day when Elkanah sacrificed, he would give portions to Peninnah his wife and to all her sons and daughters.

Що разу ж, як жертвував Елкана, давав жінцї своїй Феннанї і всїм її синам і дочкам по частинї жертівній;

But to Hannah he gave a double portion, because he loved her, though the Lord had closed her womb.a

Аннї же давав окрему частину, бо любив її більше, хоч Господь зачинив її матїрне лоно.

And her rival used to provoke her grievously to irritate her, because the Lord had closed her womb.

Перекірниця ж її допікала їй гіркими речами, щоб їй досадити, що Господь зачинив лоно її.

So it went on year by year. As often as she went up to the house of the Lord, she used to provoke her. Therefore Hannah wept and would not eat.

Так бувало воно що року, скільки нї ходили вони до Господнього дому, завдає було їй жалю, а та плаче й не їсть.

And Elkanah, her husband, said to her, “Hannah, why do you weep? And why do you not eat? And why is your heart sad? Am I not more to you than ten sons?”

Поспитав же чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і не їси і чого така сумна? Хиба ж я тобі не дорожчий за десять синів?

After they had eaten and drunk in Shiloh, Hannah rose. Now Eli the priest was sitting on the seat beside the doorpost of the temple of the Lord.

Як же вони раз у Силомі попоїли та напились, піднялась Анна та й пійшла перед Господа; Ілїй же, сьвященник, седїв саме на ослонї коло дверей Господнього храму.

She was deeply distressed and prayed to the Lord and wept bitterly.

І молилась вона в своїй журбі Господеві і плакала гірко.

And she vowed a vow and said, “O Lord of hosts, if you will indeed look on the affliction of your servant and remember me and not forget your servant, but will give to your servant a son, then I will give him to the Lord all the days of his life, and no razor shall touch his head.”

Та й обреклась таким обітом: Господи Саваот! коли змилосердишся над горем раби твоєї та й згадаєш мене і не забудеш раби твоєї та даси рабі твоїй музького пагоньця, дак я передам його Господеві: по ввесь вік його бритва не доторкнеться голови його.

As she continued praying before the Lord, Eli observed her mouth.

Тим часом як вона так довго перед Господом молилась, Ілїй придивлявсь її устам;

Hannah was speaking in her heart; only her lips moved, and her voice was not heard. Therefore Eli took her to be a drunken woman.

Анна ж промовляла тихцем, тільки губами ворушила, голосу ж її не чутно було, то ж Ілїй думав, що вона пяна.

And Eli said to her, “How long will you go on being drunk? Put your wine away from you.”

От і рече до неї: Чи довго ще останеш пяною? Йди, витверезись.

But Hannah answered, “No, my lord, I am a woman troubled in spirit. I have drunk neither wine nor strong drink, but I have been pouring out my soul before the Lord.

І відказала Анна: Нї, панотченьку: я безщасна людина: вина й впоюючого напитку не пила я, тільки горе серця мого вилила перед Господом.

Do not regard your servant as a worthless woman, for all along I have been speaking out of my great anxiety and vexation.”

Не вважай рабу твою за ледащу, бо я тільки з великої туги і печалї досї промовляла.

Then Eli answered, “Go in peace, and the God of Israel grant your petition that you have made to him.”

І відказав Ілїй: Іди з упокоєм; Бог Ізрайлів спевнить, про що ти його благала.

And she said, “Let your servant find favor in your eyes.” Then the woman went her way and ate, and her face was no longer sad.

І рече вона: Ой коли б же раба твоя та здобулась на твою ласку! От і пійшла собі молодиця, та й їла і не була вже більш сумна.

They rose early in the morning and worshiped before the Lord; then they went back to their house at Ramah. And Elkanah knew Hannah his wife, and the Lord remembered her.

Назавтра вранцї рано поклонились вони перед Господом та й вернулись додому в Раму. Як же пригорнувсь тодї Елкана до жінки своєї, спогадав про неї Господь,

And in due time Hannah conceived and bore a son, and she called his name Samuel, for she said, “I have asked for him from the Lord.”b

І як надійшла пора, Анна завагонїла та й вродила сина, і назвала його Самуїль: бо (казала): у Бога я випросила його.

The man Elkanah and all his house went up to offer to the Lord the yearly sacrifice and to pay his vow.

Як ійшов же Елкана з усією родиною своєю знов, щоб принести Господеві рокову жертву і все, що він обіцяв,

But Hannah did not go up, for she said to her husband, “As soon as the child is weaned, I will bring him, so that he may appear in the presence of the Lord and dwell there forever.”

Не пійшла з ними Анна, кажучи свойму чоловікові: коли хлопця відлучу, тодї відведу його, щоб він явивсь перед Господом та й зіставсь там довіку.

Elkanah her husband said to her, “Do what seems best to you; wait until you have weaned him; only, may the Lord establish his word.” So the woman remained and nursed her son until she weaned him.

І каже їй Елкана, чоловік її: Чини, як тобі лучче; седи дома, покіль відлучиш його. Дай тількі Господи, щоб слово твоє справдилось. От і зісталась молодиця дома та й годувала сина докіль не відлучила.

And when she had weaned him, she took him up with her, along with a three-year-old bull,c an ephahd of flour, and a skin of wine, and she brought him to the house of the Lord at Shiloh. And the child was young.

Як же відлучила, взяла вона його в дорогу, та ще й три бики та ефу муки й бурдюк вина, і прийшла до храму Господнього в Силом. Хлопець же був ще маленький.

Then they slaughtered the bull, and they brought the child to Eli.

І заколено бика, і привела мати хлопчика перед Ілїя.

And she said, “Oh, my lord! As you live, my lord, I am the woman who was standing here in your presence, praying to the Lord.

І рече: Панотче, так правда, як живе душа твоя, я та жінка, що тут перед тобою стояла, благаючи Господа;

For this child I prayed, and the Lord has granted me my petition that I made to him.

Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його.

Therefore I have lent him to the Lord. As long as he lives, he is lent to the Lord.” And he worshiped the Lord there.

Оце ж і я оддаю його Господеві на ввесь вік його, щоб служив Господеві. От і зоставила його там Господеві.

« 4 глава 2 глава »