2 Коринфянам 1 глава

Второе послание Коринфянам
Новый русский перевод → Сучасний переклад

От Павла, по воле Бога апостола Христа Иисуса, и от брата Тимофея, церкви Божьей в Коринфе и всем святым в Ахаии[1].

Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринті, і також усім святим людям Божим по всій Ахаї.

Благодать и мир вам от Бога Отца и от Господа Иисуса Христа.

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения.

Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Який є джерелом всілякої втіхи.

Он утешает нас во всех наших тяготах, чтобы и мы, в свою очередь, могли утешить других в их горе тем утешением, которым Бог утешает нас.

Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога.

Ведь как умножаются наши страдания ради Христа, так умножается Христом и наше утешение.

Бо як ми розділяємо страждання Христові, так і втіха приходить до нас через Христа.

Жизненные трудности мы переносим ради вашего утешения и спасения. Утешение, которое мы получаем, тоже дается нам ради вашего утешения. Оно поможет и вам стойко перенести те же страдания, которые приходится переносить нам.

Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам витерпіти ті страждання, які терпимо і ми.

Мы твердо надеемся на вас и знаем, что как вы разделяете с нами наши страдания, так разделяете и наше утешение.

Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

Братья, я хочу, чтобы вы знали о том, что мы пережили в провинции Азия[2]. Выпавшие там на нашу долю страдания настолько превосходили все наши силы, что мы потеряли надежду остаться в живых.

Браття і сестри, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені, й вже не мали надії залишитися живими.

Казалось, что мы уже получили смертный приговор, но так было для того, чтобы мы научились полагаться не на себя, а на Бога, Который воскрешает мертвых.

Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, Який воскрешає мертвих до життя.

Он избавил нас от смертельной опасности и впредь избавит. На Него мы надеемся, и Он спасет нас.

Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На Нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

Только вы помогайте нам своими молитвами, чтобы многие возблагодарили Бога за то, что Он был так милостив к нам по их молитвам.

Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

Мы хвалимся тем — и наша совесть может быть этому порукой, — что мы и в этом мире, и в особенности в наших отношениях с вами, поступали честно[3] и искренне, и это нам было дано от Бога. Мы поступали не по «мудрости» этого мира, но по Божьей благодати.

Ось чим ми пишаємося і що є свідченням нашого сумління: ми поводимося в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю.

Во всем, что мы вам написали, нет ничего, что вы, прочитав, не смогли бы понять. Я надеюсь, что, поняв нас до конца, —

Тож ми не пишемо вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас повністю,

а отчасти вы нас уже понимаете, — в День возвращения Господа Иисуса вы сможете хвалиться нами так же, как и мы вами.

так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

Я уверен в этом и поэтому хотел бы сначала прийти к вам, чтобы вы дважды получили благодать.

Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі.

Я собирался побывать у вас по пути в Македонию, а затем ещё раз посетить вас на обратном пути, и тогда вы помогли бы мне отправиться в Иудею.

У планах моїх було відвідати вас по дорозі до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї.

Может, вам кажется, что это решение было необдуманным? Или, может, я, как это водится у людей, говорю в одно и то же время то «да», то «нет»?

Ви думаєте, що маючи такий задум, я не обмірковував усе ретельно? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, тобто кажучи: «Так» і «ні» — одночасно?

Заверяю вас перед Богом, Который верен: то, что говорю вам, я говорю без колебаний.

Та Бог — правдивий, і буде Свідком того, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно.

В Сыне Божьем Иисусе Христе, Которого вам возвещали я, Силуан[4] и Тимофей, нет никакой неопределенности, в Нем всегда лишь только «да».

Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван,[1] Тимофій, супутник Павла, і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».

Все обещания Божьи подтвердились в Иисусе Христе! Поэтому и мы говорим через Него во славу Бога: «Аминь».

Адже хоч би скільки ни було обітниць Божих, Христос на всі з них є «Так». Тому через Христа ми кажемо «амінь», на Славу Бога.

Бог делает и нас, и вас непоколебимыми во Христе. Он совершил над нами помазание

А Той, Хто утверджує нас разом з вами у Христі й також помазав [2] нас, є Бог.

и запечатлел нас Своей печатью. Он вложил в наши сердца Своего Духа, как залог того, что Он нам обещал.

Він поклав на нас Свою печать, і дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

Бог свидетель того, что лишь жалея вас, я до сих пор не приходил с наказанием в Коринф.

Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринт тому, що хотів вас помилувати.

Мы не хотим повелевать вашей верой, нет, мы делаем всё лишь для вашей радости, потому что вы твердо стоите в вере.

І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі, а ми — спільники у ділах ваших для радості вашої.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [1] — Ахаия. Римская провинция, включавшая в себя большую часть той территории, на которой расположена современная Греция.

8 [2] — Здесь имеется в виду римская провинция на западе Малой Азии (часть современной территории Турции).

12 [3] — Или: свято.

19 [4] — Греческий вариант имени Сила.

« 16 глава 2 глава »