2 Самуїла 21 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Куліша та Пулюя → Синода́льный перево́д

 
 

За Давидового царювання був в землї голод через три годи, рік за роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та його дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв.
 
Был го́лод на земле́ во дни Дави́да три го́да, год за го́дом. И вопроси́л Дави́д Го́спода. И сказа́л Госпо́дь: э́то ра́ди Сау́ла и кровожа́дного до́ма его́, за то, что он умертви́л Гаваонитя́н.

Тодї прикликав царь Габаонїїв і говорив з ними. Габаонїї же не були з синів Ізрайлевих, а були останком з Аморїїв; а Ізрайлитяне були їм заклялись; та Саул хотїв повигублювати їх, нїби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв.
 
Тогда́ царь призва́л Гаваонитя́н и говори́л с ни́ми. Гаваонитя́не бы́ли не из сыно́в Изра́илевых, но из оста́тков Аморре́ев; Израильтя́не же да́ли им кля́тву, но Сау́л хоте́л истреби́ть их по ре́вности свое́й о пото́мках Изра́иля и Иу́ды.

От і питає Давид Габаонїїв: Що б менї вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили наслїддє Господнє?
 
И сказа́л Дави́д Гаваонитя́нам: что мне сде́лать для вас, и чем примири́ть вас, что́бы вы благослови́ли насле́дие Госпо́дне?

І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлї страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив?
 
И сказа́ли ему́ Гаваонитя́не: не ну́жно нам ни серебра́, ни зо́лота от Сау́ла и́ли от до́ма его́, и не ну́жно нам, чтоб умертви́ли кого́ в Изра́иле. Он сказа́л: чего́ же вы хоти́те? я сде́лаю для вас.

І кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нїкого по всему займищу Ізрайлевому;
 
И сказа́ли они́ царю́: того́ челове́ка, кото́рый губи́л нас и хоте́л истреби́ть нас, что́бы не́ бы́ло нас ни в одно́м из преде́лов Изра́илевых, —

З його потомків нехай видадуть нам сїм чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом. І відказав царь: Видам їх.
 
из его́ пото́мков вы́дай нам семь челове́к, и мы пове́сим их пред Го́сподом в Ги́ве Сау́ла, и́збранного Го́сподом. И сказа́л царь: я вы́дам.

Пощадив однак же царь Мемфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів.
 
Но пощади́л царь Мемфивосфе́я, сы́на Ионафа́на, сы́на Сау́лова, ра́ди кля́твы и́менем Госпо́дним, кото́рая была́ ме́жду ни́ми, ме́жду Дави́дом и Ионафа́ном, сы́ном Сау́ловым.

За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мемфівостея, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзеллїєнкові, з Мехоли.
 
И взял царь двух сынове́й Ри́цпы, до́чери А́йя, кото́рая родила́ Сау́лу Армо́на и Мемфивосфе́я, и пять сынове́й Мелхо́лы, до́чери Сау́ловой, кото́рых она́ родила́ Адриэ́лу, сы́ну Верзе́ллия из Мехо́лы,

І віддав їх в руки Габаонїям, а вони повісили їх перед Господом на горі. І погибли всї семеро вкупі; а погибли вони у перві днї в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні.
 
и отда́л их в ру́ки Гаваонитя́н, и они́ пове́сили их на горе́ пред Го́сподом. И поги́бли все семь вме́сте; они́ умерщвлены́ в пе́рвые дни жа́твы, в нача́ле жа́твы ячменя́.

Рицпа ж, дочка Айєва, узяла шерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тїл від почину жнив, аж докіль дощ із неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому зьвірю в ночі.
 
Тогда́ Ри́цпа, дочь А́йя, взяла́ вре́тище и разостла́ла его́ себе́ на той горе́ и сиде́ла от нача́ла жа́твы до того́ вре́мени, пока́ не поли́лись на них во́ды Бо́жии с не́ба, и не допуска́ла каса́ться их пти́цам небе́сным днём и зверя́м полевы́м но́чью.

І донесено Давидові, що вдїяла Саулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва.
 
И донесли́ Дави́ду, что сде́лала Ри́цпа, дочь А́йя, нало́жница Сау́ла.

І пійшов Давид і забрав костї Саула й костї Йонатана від городян Явиських в Галаадї, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Санї, де їх повішали були Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї.
 
И пошёл Дави́д и взял ко́сти Сау́ла и ко́сти Ионафа́на, сы́на его́, у жи́телей Иави́са Галаа́дского, кото́рые та́йно взя́ли их с пло́щади Беф-Са́на, где они́ бы́ли пове́шены Филисти́млянами, когда́ уби́ли Филисти́мляне Сау́ла на Гелву́е.

І перенїс він костї Саулові й костї сина його Йонатана звідти; тодї позбірали й костї повішених,
 
И перенёс он отту́да ко́сти Сау́ла и ко́сти Ионафа́на, сы́на его́; и собра́ли ко́сти пове́шенных.

Та й поховали костї Саулові й сина його Йонатана й костї повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.
 
И похорони́ли ко́сти Сау́ла и Ионафа́на, сы́на его́, в земле́ Вениами́новой, в Цела́, во гро́бе Ки́са, отца́ его́. И сде́лали всё, что повеле́л царь, и уми́лостивился Бог над страно́ю по́сле того́.

І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем. І Давид виступив на війну проти Филистіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився.
 
И откры́лась сно́ва война́ ме́жду Филисти́млянами и Израильтя́нами. И вы́шел Дави́д и слу́ги его́ с ним, и воева́ли с Филисти́млянами; и Дави́д утоми́лся.

Тодї задумав Есвій, один із потомків Рефаїма, такий, що спис його важив триста секлів мідї, й підперезаний був новим мечем, убити Давида.
 
Тогда́ Ие́свий, оди́н из пото́мков Рефаи́мов, у кото́рого копьё бы́ло ве́сом в три́ста си́клей ме́ди и кото́рый опоя́сан был но́вым мечо́м, хоте́л порази́ть Дави́да.

Та врятував Давида Абесса Саруєнко та й положив Филистія мертвим. Тодї поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не згасло сьвітло Ізрайлеве.
 
Но ему́ помо́г Аве́сса, сын Сару́ин, и порази́л Филисти́млянина и умертви́л его́. Тогда́ лю́ди Дави́довы покля́лись, говоря́: не вы́йдешь ты бо́льше с на́ми на войну́, что́бы не уга́с свети́льник Изра́иля.

Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі. Тодї положив мерцем Хушатїй Собохай-Сафута, що також був з потомків велетенських.
 
Пото́м была́ сно́ва война́ с Филисти́млянами в Го́бе; тогда́ Совоха́й Хушатя́нин уби́л Сафу́та, одного́ из пото́мков Рефаи́мов.

І довелось іще раз воювати Филистіїв під Гобом; того разу вбив Елханан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голїята з Гету, що в його ратовище було завтовшки з ткацький вал.
 
Бы́ло и друго́е сраже́ние в Го́бе; тогда́ уби́л Елхана́н, сын Яга́ре-Орги́ма Вифлее́мского, Голиа́фа Гефя́нина, у кото́рого дре́вко копья́ бы́ло как наво́й у ткаче́й.

А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок, всїх двайцять і чотири. Сей походив також з велетенського роду.
 
Бы́ло ещё сраже́ние в Ге́фе; и был там оди́н челове́к ро́слый, име́вший по шести́ па́льцев на рука́х и на нога́х, всего́ два́дцать четы́ре, та́кже из пото́мков Рефаи́мов,

Як же почав він раз насьміхатись із Ізрайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата Сафая.
 
и он поноси́л Израильтя́н; но его́ уби́л Ионафа́н, сын Сафа́я, бра́та Дави́дова.

Всї чотири названі походили з велетенського роду в Гетї, та й полягли від руки Давидової й слуг його.
 
Э́ти четы́ре бы́ли из ро́да Рефаи́мов в Ге́фе, и они́ па́ли от руки́ Дави́да и слуг его́.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.