Об’явлення 13 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Огієнка → Русского Библейского Центра

І я бачив звіри́ну, що виходила з моря, яка мала десять ро́гів та сім голів, а на ро́гах її було десять вінці́в, а на її го́ловах богознева́жні імена́.

Я увидел, как из моря выходит зверь с десятью рогами и семью головами. На рогах у него десять диадем, на головах — кощунственные имена.

А звіри́на, що я її бачив, подібна до ри́ся була́, а но́ги її — як ведме́жі, а паща її — немов ле́в'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого́, і вла́ду велику.

Зверь, которого я увидел, напоминал барса, только лапы у него медвежьи, а пасть львиная. Дракон дал ему свою силу, свой престол и огромную власть.

А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смерте́льна її вздоро́вилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіри́ною!

Одна голова зверя рассечена насмерть, но смертельная рана зажила. В беспамятстве вся земля пошла за зверем.

І вклонилися змієві, що дав вла́ду звіри́ні. І вклонились звірині, говорячи: „Хто до звіри́ни подібний, і хто воювати з нею може?“

Люди благодарили дракона за этого зверя с его драконовой властью и поклонялись зверю. Они говорили: «Кто равен этому зверю? Кто сразится с ним?».

І їй да́но уста, що говорили зухва́ле та богознева́жне. І їй да́но вла́ду ді́яти сорок два місяці.

У зверя была говорящая пасть, он имел право произносить спесивые, кощунственные речи и мог действовать сорок два месяца.

І відкрила вона свої у́ста на зневагу проти Бога, щоб богозневажа́ти Ім'я́ Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе.

Он отворил пасть против Бога и кощунствовал, хулил Его имя, Его жилище и небожителей.

І їй да́но прова́дити війну зо святими, та їх перемогти. І їй да́на вла́да над кожним племенем, і наро́дом, і язи́ком, і людом.

У него было право пойти войной на святых Божьих людей и одолеть их. И у него была власть над всякой кровью, всяким народом, наречием и племенем.

І їй вкло́няться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, зако́леного від закла́дин світу.

Ему поклонятся все люди, чьи имена не вписаны в книгу жизни Агнца, закланного с сотворения мира.

Коли має хто вухо, нехай слухає:

Кто слышит — слушай!

Коли хто до поло́ну веде́, — сам пі́де в поло́н. Коли хто мечем убиває, — такий мусить сам бути вбитий мече́м! Отут терпеливість та віра святих!

Кому в плен идти — в плен пойдет. Кому от меча погибнуть — от меча погибнет. На все сила воли и вера святого народа.

І бачив я іншу звіри́ну, що вихо́дила з землі. І вона мала два роги, подібні ягня́чим, та говорила, як змій.

Я увидел другого зверя, он выходил из земли. У него два рога, как у агнца, и в его речах узнавался дракон.

І вона виконувала всю вла́ду першої звіри́ни перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звіри́ні, що в неї вздоро́влена була її рана смерте́льна.

Властью первого зверя и его именем этот другой зверь заставляет всех людей на земле поклоняться первому зверю, у которого зажила смертельная рана.

І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми́.

Он творит удивительные чудеса, вплоть до того, что низводит огонь с неба на землю под ноги людям.

І зводить вона ме́шканців землі через ознаки, що їх да́но їй чинити перед звіри́ною, намовляючи ме́шканців землі зробити о́браза звіри́ни, що має рану від меча, та живе.

Эти чудеса ему дано творить от имени зверя, который, несмотря на смертельную рану от меча, жив. Он завлекает ими людей и заставляет их делать изваяние этого зверя.

І да́но їй вкла́сти духа о́бразові звіри́ни, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не покло́ниться о́бразові звіри́ни, побиті були́.

Он сумел оживить изваяние зверя — и изваяние зверя говорит и убивает всех, кто не поклоняется изваянию зверя.

І зробить вона, щоб усім — малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам — було да́но знаме́но на їхню прави́цю або на їхні чо́ла,

И еще он следит, чтобы всем: будь ты велик или мал, богат или беден, свободен или раб, — поставили метку на правой руке или на лбу.

щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знаме́на ймення звіри́ни, або числа ймення його.

Никому нельзя ни покупать, ни продавать, если не предъявлена эта метка: имя зверя или число его имени.

Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число лю́дське. А число її — шістсот шістдеся́т шість.

На все есть догадка. Кто с умом — сочти число зверя. Такое число бывает у человека. Это число — шестьсот шестьдесят шесть.

« 12 глава 14 глава »