1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
2 — а не христив же Ісус сам, лише учні його,
3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
4 А треба було йому переходити Самарією.
5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»
8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»
11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?
12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.
14 Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»
16 «Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»
17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!
18 П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»
19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.
20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»
21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
23 Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
24 Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»
25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»
26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»
30 І вийшли з міста й подалися до нього.
31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»
32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
34 «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.
36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.
37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»
39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.
41 Та й багато більше увірували з-за його слова.
42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»
43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»
45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.
46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»
50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.
53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Євангелія від св. Івана, 4 глава. Переклад Хоменка.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.