1 Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую.
2 Благаю, втомившись, і що я вчинив?
3 А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою.
4 Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш.
5 Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах.
6 Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них.
7 Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене.
8 Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного.
9 Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками.
10 Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди.
11 Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися.
12 Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви.
13 Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль.
14 Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою!
15 Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро?
16 Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?