1 Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.
2 Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.
3 О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?
4 Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.
5 Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
6 Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.
7 Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.
8 Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.
9 І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.
10 Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.
11 Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.
12 Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.
13 Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;
14 Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.
15 Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?
16 У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга Йова, 17 глава. Переклад Куліша та Пулюя.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.