1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2 Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
3 Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
4 Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
5 Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
6 Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7 Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
8 Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
9 Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
10 Е й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
11 Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
12 Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
13 Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
14 Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
15 Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
16 Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
17 Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
18 Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
19 В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
20 Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
21 Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
22 Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
23 Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24 Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, —
25 За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26 Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
27 За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
28 І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
29 Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
30 Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
31 Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
32 Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
33 Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34 Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
35 (в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.