1 Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
2 Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
3 Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
4 Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
5 Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
6 Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
7 Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
8 По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
9 А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
10 Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
11 Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
12 Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
13 Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
14 Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
15 Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;
17 Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23 Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24 Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25 Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
26 Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
27 Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
28 Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
29 Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
30 Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
31 І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
32 Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
33 І відказав Йов Господеві й промовив:
34 Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
35 Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга Йова, 39 глава. Переклад Куліша та Пулюя.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.