1 І відповів Йов і сказав:
2 Справдї так! Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість!
3 Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого?
4 Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом — чоловік справедливий і невинний!
5 Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.
6 За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!
7 І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, — в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;
8 Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:
9 Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?
10 В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.
11 Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?
12 Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.
13 У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум.
14 Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.
15 Задержить води, — все повисихає, пустить їх, — розбурять землю.
16 У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.
17 Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.
18 Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;
19 Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;
20 Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;
21 Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;
22 Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;
23 Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи.
24 Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;
25 Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.