1 З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2 Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3 Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4 Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5 Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6 То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7 Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8 Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9 Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10 Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11 Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12 Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13 Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14 То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15 Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16 Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17 Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18 Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19 Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20 Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21 Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22 То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23 Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24 Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25 Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27 Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28 Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29 Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30 Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31 Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32 Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33 Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34 То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35 О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36 Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37 Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.
38 Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39 Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40 То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.