1 «Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!
щоб на дівицю й не дивились!
2 І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?
Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?
Чи ж не нещастя лиходіям?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?
Чи мої ноги бігли за обманом?
6 Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!
хай розпізнає Бог мою невинність!
7 Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!
інші нехай злягають з нею!
11 Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,
переступ, що під суд підпадає,
12 вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.
що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,
чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?
та розслідить? Що йому відповім я?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?
або тьмарив очі вдовиці?
17 Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?
Хіба не їв його й сиротина?
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!
водив її вже з лона матері моєї!
19 Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,
чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —
бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!
і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!
і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,
рукою моєю багато назбиравши,
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,
та як пливе велично місяць,
27 і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —
і цілував устами мою руку, —
28 це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.
бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —
Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?
домагаючись його життя з прокльоном?
31 Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?
Кого ж він не наситив м'ясом?
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.
перехожому я відчиняв мої двері.
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,
скривав у грудях мої хиби,
34 боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.
37 Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!
неначе князь, я наближусь до нього!
38 Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,
і разом з ним плакали його борозни,
39 бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —
смутив життя його робітників, —
40 то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»
замість ячменю — бур'ян!»
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга Йова, 31 глава. Переклад Хоменка.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.