1 «Чому Всемогутній не затаїв часи,
а ті, що його знають, днів його не бачать?
а ті, що його знають, днів його не бачать?
2 Безбожники пересувають межі,
отару й чабана займають.
отару й чабана займають.
3 Відводять осла в сиротини,
беруть у заклад вола вдовиці.
беруть у заклад вола вдовиці.
4 Убогі поступаються з дороги,
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5 Мов дикі осли в пустині,
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
6 Жнуть на чужому полі,
виноград грішника збирають.
виноград грішника збирають.
7 Голі вони ночують, без одежі,
не мають чим накритись, коли холодно.
не мають чим накритись, коли холодно.
8 В горах на дощі мокнуть,
за браком сховку туляться до скелі!
за браком сховку туляться до скелі!
9 Сиріт від грудей відривають,
беруть у заклад дитину в бідних.
беруть у заклад дитину в бідних.
10 Голі блукають, без одежі,
і голодні зносять снопи.
і голодні зносять снопи.
11 Вичавлюють між мурами олію,
спраглі, топчуть виноград у точилі.
спраглі, топчуть виноград у точилі.
12 З міста чути людей стогін,
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!
13 Є поміж ними й вороги світла,
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.
14 Удосвіта стає убивник,
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.
15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.
16 В пітьмі підкопують домівки,
а вдень замикаються,
не знають світла.
а вдень замикаються,
не знають світла.
17 Тінь смерти то для всіх них ранок;
коли ж він зійде, жах їх огортає.
коли ж він зійде, жах їх огортає.
18 Вони від дня втікають;
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.
19 Посуха й спека пожирає сніжну воду —
так грішника Шеол хапає.
так грішника Шеол хапає.
20 Утроба, що його родила, його забуває,
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.
21 Він чинив зло безплідній, що не родить;
він не чинив добра вдовиці!
він не чинив добра вдовиці!
22 Та той силою своєю хапає дужих,
встає, і він життя непевний.
встає, і він життя непевний.
23 Забезпечує його й дає опору,
та Господні очі за його путями стежать.
та Господні очі за його путями стежать.
24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в'януть,
немов зірвана мальвія,
немов головки колосків зів'ялих.
немов зірвана мальвія,
немов головки колосків зів'ялих.
25 А як воно не так, то хто мене спростує,
на ніщо оберне мою мову?»
на ніщо оберне мою мову?»