1 Заговорив Іов і мовив:
2 «Чув я багато вже такого,
гіркі з вас усіх утішителі!
гіркі з вас усіх утішителі!
3 Чи буде край словам на вітер?
Яка біда спонукує тебе відповідати?
Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 Я теж базікав би, як ви,
якби ви були на моєму місці.
Я б теж засипав вас словами,
кивав над вами б головою
якби ви були на моєму місці.
Я б теж засипав вас словами,
кивав над вами б головою
5 та додавав би вам відваги моїми устами
й не перестав би рухати губами.
й не перестав би рухати губами.
6 Та чи я говорю — не притихає біль мій,
чи мовчу — він мене не покидає.
чи мовчу — він мене не покидає.
7 Ось і тепер виснажив мене завидющий,
уся його ватага мені допікає.
уся його ватага мені допікає.
8 Він устає свідком проти мене,
кидає мені ввічі клеветою.
кидає мені ввічі клеветою.
9 Гнів його рве й лютує проти мене,
він скрегоче на мене зубами.
Противники мої очима блискають на мене,
він скрегоче на мене зубами.
Противники мої очима блискають на мене,
10 роззявили на мене свою пащу,
у з іевазі б'ють мене по щоках,
зібравшися на мене разом.
у з іевазі б'ють мене по щоках,
зібравшися на мене разом.
11 Бог видав мене нечестивцям,
у руки безбожникам мене кинув.
у руки безбожникам мене кинув.
12 Я був щасливий, та він струсив мене,
схопив мене за шию і розбив на кавалки,
прицілом собі мене поставив.
схопив мене за шию і розбив на кавалки,
прицілом собі мене поставив.
13 Стріли його мене навколо оточили,
він прошиває моє нутро без пощади,
він жовч мою на землю розливає.
він прошиває моє нутро без пощади,
він жовч мою на землю розливає.
14 Він пробиває в мені пролом за проломом,
мов велетень, кидається на мене.
мов велетень, кидається на мене.
15 Веретище я зшив собі на шкіру,
й обличчя своє занурив у порох.
й обличчя своє занурив у порох.
16 Вид мій почервонів від плачу,
на віях моїх тінь смерти, —
на віях моїх тінь смерти, —
17 хоч і нема в руках у мене насильства,
і хоч молитва моя чиста!
і хоч молитва моя чиста!
18 Земле, не закривай моєї крови,
19 Тепер також на небі є у мене свідок,
мій оборонець на висотах.
мій оборонець на висотах.
20 Думки мої глибокі — мої оборонці,
і око моє ллє до Бога сльози.
і око моє ллє до Бога сльози.
21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом,
як людський син із своїм ближнім!
як людський син із своїм ближнім!
22 Іще бо кілька літ, що прийдуть,
і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»
і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»