1 І повів Іов далі свою мову і сказав:
2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3 коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!
коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4 Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,
коли Бог вітав над моїм наметом,
5 коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;
і круг мене були мої діти;
6 коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!
і скеля точила потоками олію!
7 Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,
встановлював мій ослін на майдані,
8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали — і залишалися стояти.
старі ж уставали — і залишалися стояти.
9 Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.
на уста клали собі руку.
10 І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.
язик їхній прилипав до піднебіння.
11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.
око, що мене бачило, свідчило про мене.
12 Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13 Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.
і серцю вдовиці я давав відраду.
14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.
право моє було, мов мантія і корона.
15 Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!
кульгавому я був ногами!
16 Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.
я розглядав невідомого справу.
17 Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.
з зубів у нього виривав здобич.
18 Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.
Днів моїх, як піску, буде багато.
19 Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.
роса у мене на галуззі заночує.
20 Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.
лук мій зміцніє в руці у мене.
21 Вони мене слухали уважно
— замовкали, коли я їм радив.
— замовкали, коли я їм радив.
22 По моїй мові не говорили більше,
— крапля по краплі спадало на них моє слово.
— крапля по краплі спадало на них моє слово.
23 Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
— веселости з мого обличчя не проганяли.
— веселости з мого обличчя не проганяли.
25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою.
Я жив, неначе цар при війську;
куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»
Я жив, неначе цар при війську;
куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»