1 «Життя моє мені набридло!
Дам волю смуткові моєму,
і говоритиму в гіркоті душі моєї.
Дам волю смуткові моєму,
і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене!
Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 Чи це для тебе добре мене гнітити,
твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 Невже в тебе тілесні очі?
Невже ти бачиш, як людина бачить?
Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 Чи дні твої подібні до днів людських,
роки твої, немов дні смертних,
роки твої, немов дні смертних,
6 що ти шукаєш у мене провини,! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 хоча й знаєш, що я не провинився,
що нікому спастися з руки твоєї?
що нікому спастися з руки твоєї?
8 Руки твої мене склали й сотворили,
і ти ж мене всього руйнуєш?
і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину;
і хочеш знову в порох мене повернути.
і хочеш знову в порох мене повернути.
10 Чи ж ти не вилив мене молоком,
не згустив мене сиром?
не згустив мене сиром?
11 Ти одяг мене шкірою й тілом,
з костей і жил зіткав єси мене.
з костей і жил зіткав єси мене.
12 Ти дав мені життя і милість,
і твоя опіка зберегла мій дух.
і твоя опіка зберегла мій дух.
13 Та ось що скрив ти в твоїм серці,
я знаю, що воно оце на думці в тебе:
я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 якщо грішу, — за мною назирати
й гріха мені не відпускати.
й гріха мені не відпускати.
15 Горе мені, як завиню!
Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти,
я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти,
я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною
і знов показуєш на мені твою велич.
і знов показуєш на мені твою велич.
17 Виводиш нових свідків проти мене,
і збільшуєш твій гнів на мене:
дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
і збільшуєш твій гнів на мене:
дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 Навіщо вивів мене з лона?
Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 Я був би, наче б мене й не було ніколи;
мене перенесли б з утроби в домовину.
мене перенесли б з утроби в домовину.
20 Днів життя мого так мало!
Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 поки піду й не повернуся,
в країну темряви й смертельної тіні,
в країну темряви й смертельної тіні,
22 в країну смертельної тіні та безладу,
де світло, немов пітьма.»
де світло, немов пітьма.»