1 «Клич, отже, коли є хто, щоб озвавсь до тебе!
До кого із святих хочеш звернутись?
До кого із святих хочеш звернутись?
2 Отак безумного досада вбиває,
і дурного губить завзяття.
і дурного губить завзяття.
3 Я бачив, як дурний пускав коріння,
але прокляв умить свою домівку.
але прокляв умить свою домівку.
4 Далеко від спасіння його діти,
їх топчуть, вони без оборонця при брамі.
їх топчуть, вони без оборонця при брамі.
5 Те, що вони пожали — голодний поїдає,
та ще й до сховку забирає,
а спрагнений глитає їхнє майно.
та ще й до сховку забирає,
а спрагнений глитає їхнє майно.
6 О, ні! Біда не з-під землі береться,
й не на ниві родиться недоля.
й не на ниві родиться недоля.
7 Ні! Чоловік призводить лихо,
як іскри, що летять угору.
як іскри, що летять угору.
8 Я б, однак, звернувсь до Бога,
я виклав би мою справу перед Богом,
я виклав би мою справу перед Богом,
9 що творить діла великі й недослідимі,
чуда без ліку,
чуда без ліку,
10 що дає дощ на землю і що на ниви посилає воду;
11 щоб смиренних підійняти вгору
і засмученим дати дізнати щастя.
і засмученим дати дізнати щастя.
12 Він розбиває думки хитрих
і руки їхні не виконують їхніх задумів.
і руки їхні не виконують їхніх задумів.
13 Він ловить мудреців їхнім же лукавством
і рада крутіїв сходить нінащо.
і рада крутіїв сходить нінащо.
14 Вони вдень натикаються на пітьму,
немов уночі, ходять навпомацки опівдні.
немов уночі, ходять навпомацки опівдні.
15 Він бідного рятує з їхньої пащі,
і з руки сильного сіромаху,
і з руки сильного сіромаху,
16 й отак є нещасному надія,
і неправда затуляє рот свій.
і неправда затуляє рот свій.
17 Блажен той чоловік, якого Бог картає!
Тож не цурайся Всемогутнього науки.
Тож не цурайся Всемогутнього науки.
18 Бо він поранить і сам він перев'яже рану,
він ударить, та його ж руки й загоять.
він ударить, та його ж руки й загоять.
19 Шість разів з біди тебе він урятує,
а на сьомий не доторкнеться тебе лихо.
а на сьомий не доторкнеться тебе лихо.
20 У голоді спасе тебе від смерти,
а на війні з рук меча.
а на війні з рук меча.
21 І ти сховаєшся від бича язика,
і не злякаєшся нещастя, як надійде.
і не злякаєшся нещастя, як надійде.
22 Сміятимешся з спустошення та голоднечі,
звірів, що на землі, боятися не будеш.
звірів, що на землі, боятися не будеш.
23 Бо будеш у змові з камінням, що на полі,
і дикий звір буде з тобою в мирі.
і дикий звір буде з тобою в мирі.
24 Знайдеш намет твій цілим,
а як оглянеш свою хату, не обманешся.
а як оглянеш свою хату, не обманешся.
25 Побачиш, що розмножилось твоє потомство,
і пагінці твої, мов билля, на землі ростимуть.
і пагінці твої, мов билля, на землі ростимуть.
26 Зійдеш зрілий літами у гріб,
немов копа снопів, яку складають своєчасно.
немов копа снопів, яку складають своєчасно.
27 От чого ми дізнались, — це свята правда!
Слухай же й затям собі це добре.»
Слухай же й затям собі це добре.»