1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 «І словом нам звернутися до тебе?
Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 Оце навчав ти багатьох,
і скріпляв знеможені руки.
і скріпляв знеможені руки.
4 Хто спотикався, словами ти підводив,
хистким колінам давав сили.
хистким колінам давав сили.
5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий!
Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія?
Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний,
і де праведні бували знищені?
і де праведні бували знищені?
8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо
й сіяв загибель, той пожинав їх.
й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 Від Божого подуву вони гинуть,
10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає,
і зуби левенят кришаться.
і зуби левенят кришаться.
11 Лев гине без здобичі
й левенята йдуть урозтіч.
й левенята йдуть урозтіч.
12 І надійшло до мене стиха слово,
і я почув ледь-неледь щось із нього,
і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 серед примар, нічних привидів,
як на людей находить сон глибокий.
як на людей находить сон глибокий.
14 Я задрижав і затремтів у страсі,
всі кості мої стряслися,
всі кості мої стряслися,
15 і над моїм обличчям промайнув вітер,
волосся в мене стало дуба.
волосся в мене стало дуба.
16 Став хтось,
виду його я не міг розпізнати,
привид, постать перед очима у мене
і чую тихий голос:
виду його я не міг розпізнати,
привид, постать перед очима у мене
і чую тихий голос:
17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом?
Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 Коли і власним слугам він не йме віри
і в ангелів своїх знаходить недоліки,
і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах,
підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 Між ранком та смерком на порох їх стерто,
і не помітиш, як загинули навіки.
і не помітиш, як загинули навіки.
21 Мотуз від їхнього намету відривають,
і вони вмирають, бо немудрі.»
і вони вмирають, бо немудрі.»
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга Йова, 4 глава. Переклад Хоменка.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.