1 І говорив Еліуй дальше й казав:
2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6 Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.
7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
8 Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
9 Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
10 Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,
11 Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
12 Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
13 Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
14 Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —
15 Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
16 От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17 Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18 Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?
19 Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.
20 Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
21 Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
22 Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
23 Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
24 Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
25 Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
26 Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
27 За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
28 Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
29 Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,
30 Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
31 От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;
32 А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
33 Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
34 Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
35 Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
36 Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
37 Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга Йова, 34 глава. Переклад Куліша та Пулюя.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.