Иезекииль 17 глава

Книга пророка Иезекииля
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

Было мне слово ГОСПОДНЕ:

І надійшло до мене слово Господнє:

«Смертный, загадай загадку, расскажи притчу о народе1 Израилевом,

Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому.

передай такие слова Владыки ГОСПОДА: „Большой орел, с огромными крыльями, с длинными перьями, с опереньем разноцветным и густым, прилетел на Ливан,2 опустился на верхушку кедра и сломал3 ее.

А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетїв на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок.

Сорвав верхний молодой побег, он принес его в землю ханаанскую4 и посадил в торговом городе.

Відрізав один ізміж його зразків та й перенїс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому містї;

Взял он и семя из этой страны и посадил его на поле плодородном, у великих вод, посадил, словно иву.

Так само взяв насїння з тієї землї та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину.

Взошло оно и стало лозой виноградной, пышной, но невысокой: побеги ее к орлу устремлялись, а корни уходили вглубь. Виноградная лоза выросла, ветви ее разрослись, пустила она побеги.

І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою 'д землї, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм.

Но был еще и другой большой орел с огромными крыльями и густым опереньем. И потянулась к нему лоза, что в поле была посажена, корни и ветви свои к нему простерла, чтобы он поливал ее.

Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх,

А ведь пересажена она была на поле плодородное, у великих вод, чтобы она пустила побеги и могла приносить плоды, стала лозой великолепной“.

Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною.

Возвести такие слова Владыки ГОСПОДА: „Будет ли процветать она? Ведь оторвут ее от корней, плоды ее оборвут, засохнет она, засохнут и молодые побеги ее! Не потребуется ни силы великой, ни народа многочисленного, чтобы оторвать ее от корней!

Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонцї посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм.

Вот пересажена лоза, но сможет ли она процветать? Не засохнет ли при первом же порыве восточного ветра, не увянет ли она на том самом месте, где прижилась?“»

І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядцї, де вона виросла.

Было мне слово ГОСПОДНЕ:

І надійшло до мене Господнє слово:

«Вот что скажи этому мятежному поколению:5 „Разве вам непонятно, что это означает? Пришел вавилонский царь в Иерусалим, пленил царя и всю знать Иерусалима и увел их к себе в Вавилон.

Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон.

И взял он другого человека из царского рода, заключил с ним союз, скрепив его клятвой, а всех сильных людей страны увел с собою,

І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країнї з собою,

чтобы царство это стало покорным, чтобы оно более не возносилось и, чтобы не быть уничтоженным, строго соблюдало союз.

Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в нїй твердо.

Но этот человек восстал против вавилонского царя, отправил послов в Египет, попросил там в помощь конницу и большое войско. А теперь будет ли он процветать? Уцелеет ли тот, кто так поступает? Он нарушил союз — избежит ли он гибели?

Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдїяв?

Жив Я, — клятвенно заверяет Владыка ГОСПОДЬ, — он умрет в городе того царя, который поставил его на царство, которому он клялся, но преступил клятву, союз с которым нарушил. В Вавилоне умрет он!

Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столицї того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилонї він умре.

И фараон, обладая могучим войском и несметными полчищами, не поможет ему в этой войне; когда будет насыпан вал и построена осадная башня, многие погибнут.

Фараон же нїчого не вдїє проти великої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.

Он преступил клятву, нарушил союз, он обещал быть верным,6 а потом совершил всё это! Не уцелеть ему теперь!“

Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.

Потому так говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Жив Я! Клятву Моим именем, которую он презрел, союз, скрепленный передо Мной, который он нарушил, Я обрушу на его голову!

Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову.

Я накину на него Мою сеть, поймаю его в западню, приведу его в Вавилон и буду там судить его за вероломство против Меня.

І закину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.

И все лучшие воины из всего его войска7 падут от меча, а те, кто уцелеет, будут рассеяны на все четыре стороны,8 и тогда узнаете, что это Я, ГОСПОДЬ, сказал это“».

А всї втїкачі з усїх полків його поляжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всї вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те.

Так говорит Владыка ГОСПОДЬ: «Я возьму верхушку высокого кедра и пересажу ее. Нежный побег из его кроны Я оторву и посажу его на высокой, величественной горе.

Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — з найвисших його паростків відотну нїжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.

Посажу его на высокой горе израильской — и раскинет он ветви, приносить будет плоды, станет великолепным кедром. Поселятся на нем всякие птицы крылатые, в тени ветвей его будут жить.

На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.

И узнают все деревья полевые, что Я — ГОСПОДЬ, что высокое дерево Я повергаю на землю и взращиваю малое, иссушаю дерево зеленеющее, а высохшее делаю цветущим. Я, ГОСПОДЬ, изрек это и исполню».

І всї польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: о доме.

3 [2] — Ливан — горный хребет на западе Палестины.

3 [3] — Букв.: взял.

4 [4] — Или: в землю торговцев.

12 [5] — Букв.: дому.

18 [6] — Букв.: он подал свою руку.

21 [7] — Так в некот. рукописях. Масоретский текст: беглецы из его войска.

21 [8] — Букв.: по всем ветрам.

« 16 глава 18 глава »