Иезекииль 17 глава

Книга пророка Иезекииля
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Было мне слово ГОСПОДНЕ:

Надійшло до мене таке слово Господнє:

«Смертный, загадай загадку, расскажи притчу о народе1 Израилевом,

«Сину чоловічий! Загадай загадку й скажи притчу домові Ізраїля;

передай такие слова Владыки ГОСПОДА: „Большой орел, с огромными крыльями, с длинными перьями, с опереньем разноцветным и густым, прилетел на Ливан,2 опустился на верхушку кедра и сломал3 ее.

промов: Так говорить Господь Бог: Орел великий, з великими крильми, з широкими крильми, ввесь вкритий зозулястим пір'ям, злетів на Ливан-гору. Схопив він вершок кедра,

Сорвав верхний молодой побег, он принес его в землю ханаанскую4 и посадил в торговом городе.

зірвав найвищу з його віток та й переніс у крамарську землю, посадив у купецькому місті.

Взял он и семя из этой страны и посадил его на поле плодородном, у великих вод, посадил, словно иву.

Потім узяв насіння з тієї землі й посадив на полі для засіву; над великими водами, немов вербу, він посадив його.

Взошло оно и стало лозой виноградной, пышной, но невысокой: побеги ее к орлу устремлялись, а корни уходили вглубь. Виноградная лоза выросла, ветви ее разрослись, пустила она побеги.

І виросло воно й стало виноградною лозою, розлогою, низькорослою. Віття її мало до нього повернутись, коріння під ним бути. Зробилось воно виноградною лозою, пустило паростки й розкинулось галуззям.

Но был еще и другой большой орел с огромными крыльями и густым опереньем. И потянулась к нему лоза, что в поле была посажена, корни и ветви свои к нему простерла, чтобы он поливал ее.

Та був іще один орел великий, з великими крильми, розкішним пір'ям; і ось та виноградина погнала до нього своє коріння, до нього простягнула своє віття, щоб він її зрошував, ліпше, ніж грядка, де її посадили,

А ведь пересажена она была на поле плодородное, у великих вод, чтобы она пустила побеги и могла приносить плоды, стала лозой великолепной“.

хоч вона посаджена була на родючім полі, над великою водою, так що могла (й без того) розпускати віття, приносити плоди й стати пишною лозою.

Возвести такие слова Владыки ГОСПОДА: „Будет ли процветать она? Ведь оторвут ее от корней, плоды ее оборвут, засохнет она, засохнут и молодые побеги ее! Не потребуется ни силы великой, ни народа многочисленного, чтобы оторвать ее от корней!

Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде все гаразд із нею? Хіба орел не повириває коріння в неї? Хіба не позриває плодів з неї, так що всі бруньки на її паростях посохнуть? Не треба буде ні великої потуги, ні людей багато, щоб вирвати її з корінням.

Вот пересажена лоза, но сможет ли она процветать? Не засохнет ли при первом же порыве восточного ветра, не увянет ли она на том самом месте, где прижилась?“»

Ось вона посаджена. Чи буде все гаразд із нею? Чи не засохне вона, як на неї подує східній вітер? На тій грядці, де виросла, засохне.»

Было мне слово ГОСПОДНЕ:

І надійшло до мене таке слово Господнє:

«Вот что скажи этому мятежному поколению:5 „Разве вам непонятно, что это означает? Пришел вавилонский царь в Иерусалим, пленил царя и всю знать Иерусалима и увел их к себе в Вавилон.

«Скажи бунтівничому домові: Чи не здогадуєтеся, що воно значить? Скажи: Ось вавилонський цар прийшов у Єрусалим. Він забрав його царя та його князів та й відвів їх до себе в Вавилон.

И взял он другого человека из царского рода, заключил с ним союз, скрепив его клятвой, а всех сильных людей страны увел с собою,

Узяв він нащадка з царської родини та й зробив із ним союз, присилував його поклястись і забрав вельмож тієї землі з собою,

чтобы царство это стало покорным, чтобы оно более не возносилось и, чтобы не быть уничтоженным, строго соблюдало союз.

щоб царство було принижене, щоб не могло підвестися, щоб додержувало союзу й стояло при нім.

Но этот человек восстал против вавилонского царя, отправил послов в Египет, попросил там в помощь конницу и большое войско. А теперь будет ли он процветать? Уцелеет ли тот, кто так поступает? Он нарушил союз — избежит ли он гибели?

Той же зрадив його, пославши своїх послів у Єгипет, щоб йому дали коней і багато війська. Чи пощастить йому? Чи врятує себе той, хто таке сподіяв? Він зламав мій союз. Чи ж він себе врятує?

Жив Я, — клятвенно заверяет Владыка ГОСПОДЬ, — он умрет в городе того царя, который поставил его на царство, которому он клялся, но преступил клятву, союз с которым нарушил. В Вавилоне умрет он!

Клянусь, як от живу я, — слово Господа Бога, — в країні того царя, що настановив його царем і що його він погордив присягою та зламав угоду, у нього, в Вавилоні він умре.

И фараон, обладая могучим войском и несметными полчищами, не поможет ему в этой войне; когда будет насыпан вал и построена осадная башня, многие погибнут.

Своїм великим військом і численним людом фараон його не врятує на війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити людську многоту.

Он преступил клятву, нарушил союз, он обещал быть верным,6 а потом совершил всё это! Не уцелеть ему теперь!“

Він зневажив клятву, зламав союз, дав свою руку іншому, — отак учинив він. Ні! Він не знайде рятунку!

Потому так говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Жив Я! Клятву Моим именем, которую он презрел, союз, скрепленный передо Мной, который он нарушил, Я обрушу на его голову!

Тому Господь Бог так каже: Клянусь моїм життям! Це мою клятву він зневажив, це мій союз зламав він. Я оберну йому це на його голову!

Я накину на него Мою сеть, поймаю его в западню, приведу его в Вавилон и буду там судить его за вероломство против Меня.

Я закину на нього мою сітку і він потрапить у мої тенета. Я приведу його в Вавилон і буду там з ним судитися за його віроломство супроти мене.

И все лучшие воины из всего его войска7 падут от меча, а те, кто уцелеет, будут рассеяны на все четыре стороны,8 и тогда узнаете, что это Я, ГОСПОДЬ, сказал это“».

Його втікачі з усіх його полків поляжуть від меча; котрі ж зостануться, розсиплються на всі вітри, і взнаєте, що то я — Господь — говорю.

Так говорит Владыка ГОСПОДЬ: «Я возьму верхушку высокого кедра и пересажу ее. Нежный побег из его кроны Я оторву и посажу его на высокой, величественной горе.

Так говорить Господь Бог: Я візьму верховіття високого кедра, з високих паростків його я зірву найніжніший і посаджу його на горі високій та величній.

Посажу его на высокой горе израильской — и раскинет он ветви, приносить будет плоды, станет великолепным кедром. Поселятся на нем всякие птицы крылатые, в тени ветвей его будут жить.

Я посаджу його на горі ізраїльській високій. Він пустить віття й плід уродить, і стане пишним кедром. І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити.

И узнают все деревья полевые, что Я — ГОСПОДЬ, что высокое дерево Я повергаю на землю и взращиваю малое, иссушаю дерево зеленеющее, а высохшее делаю цветущим. Я, ГОСПОДЬ, изрек это и исполню».

Всі польові дерева взнають, що я — Господь, що я принижую дерево високе, що я підвищую дерево низеньке, що я висушую дерево зелене, а дерево сухе сподіюю квітучим. Я, — Господь, — сказав так, і так учиню.»

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: о доме.

3 [2] — Ливан — горный хребет на западе Палестины.

3 [3] — Букв.: взял.

4 [4] — Или: в землю торговцев.

12 [5] — Букв.: дому.

18 [6] — Букв.: он подал свою руку.

21 [7] — Так в некот. рукописях. Масоретский текст: беглецы из его войска.

21 [8] — Букв.: по всем ветрам.

« 16 глава 18 глава »