Єремії 40 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Слово, що надійшло від Господа до Єремії, після того, як Невузардан, начальник охорони, відпустив його з Рами, де взяв був його закутого в кайдани разом з усіма іншими полоненими з Єрусалиму та з Юдеї, що їх заслано у Вавилон.

Сло́во бы́вшее ко ї҆еремі́и ѿ гд҇а, повнегда̀ ѿпѹстѝ є҆го̀ навѹзарда́нъ а҆рхїмагі́ръ и҆з̾ ра́мы, є҆гда̀ взѧ̀ є҆го̀ свѧ́занаго пѹ҄ты ѿ среды̀, ѿ ї҆ер҇ли́ма и҆ ѿ ї҆ѹ́ды преселе́нїѧ, ведо́мыхъ въ вавѷлѡ́нъ.

Начальник охорони взяв Єремію набік та й сказав йому: «Господь, Бог твій, вирік оте лихо на це місце

И҆ взѧ̀ є҆го̀ а҆рхїмагі́ръ и҆ речѐ є҆мѹ̀: гд҇ь бг҃ъ тво́й согл҃алъ є҆́сть ѕла҄ѧ сїѧ҄ на мѣ́сто сїѐ:

і наслав його й вчинив так, як вирік, бо ви згрішили перед Господом і не слухались його голосу, тому й спіткало воно вас.

и҆ приведѐ, и҆ сотворѝ гд҇ь, ѩ҆́коже речѐ, занѐ согрѣши́сте є҆мѹ̀ и҆ не послѹ́шасте гла́са є҆гѡ̀, и҆ бы́сть ва́мъ глаго́лъ се́й.

Ось я знімаю сьогодні з твоїх рук кайдани. Як хочеш іти зо мною у Вавилон, іди: я дбатиму про тебе. А як не хочеш іти туди зо мною, лишайся. Дивись, уся земля перед тобою: ти можеш собі йти, куди тобі завгодно й догідно.

И҆ сѐ, нн҃ѣ разрѣши́хъ тѧ̀ ѿ ѹ҆́зъ, ѩ҆̀же на рѹкѹ̀ твоє́ю: а҆́ще тѝ є҆́сть добро̀ и҆тѝ со мно́ю въ вавѷлѡ́нъ, поидѝ, и҆ положѹ̀ ѻ҆́чи моѝ на тѧ̀: а҆́ще же нѝ, ѡ҆ста́ни здѣ̀: сѐ, всѧ̀ землѧ̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ є҆́сть: что̀ и҆зво́лиши, и҆ а҆́може восхо́щеши и҆тѝ, та́мѡ и҆дѝ:

Можеш іти до Годолії, сина Ахікама, сина Шафана, якого вавилонський цар поставив намісником над юдейськими містами, і перебувати з ним серед народу, або ж можеш іти, куди захочеш.» І дав йому начальник охорони харчів і гостинців та й відпустив його.

и҆ возврати́сѧ ко годолі́и, сы́нѹ а҆хїка́мовѹ, сы́нѹ сафа́ню, є҆го́же поста́ви ца́рь вавѷлѡ́нскїй въ землѝ ї҆ѹ́динѣ, и҆ живѝ съ ни́мъ средѣ̀ люді́й, во всѣ́хъ благи́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, є҆́же ходи́ти, и҆ ходѝ. И҆ дадѐ є҆мѹ̀ а҆рхїмагі́ръ пи́щѹ и҆ да́ры и҆ ѿпѹстѝ є҆го̀.

І пішов Єремія до Годолії, сина Ахікама, у Міцпу й перебував з ним серед народу, що зостався в країні.

И҆ прїи́де ї҆еремі́а ко годолі́и сы́нѹ а҆хїка́мовѹ въ массифа́ѳъ и҆ сѣ́де средѣ̀ люді́й свои́хъ ѡ҆ста́вшихсѧ на землѝ.

Якже вся військова старшина, що зо своїми людьми порозбігалась була по країні, довідалася, що вавилонський цар поставив намісником краю Годолію, сина Ахікама й передав йому чоловіків із жінками та дітьми та й тих убогих у краю, що їх не переселено у Вавилон,

И҆ є҆гда̀ ѹ҆слы́шаша всѝ воевѡ́ды си́лы ѩ҆́же на селѣ̀, ті́и и҆ си҄лы и҆́хъ, ѩ҆́кѡ поста́вилъ є҆́сть ца́рь вавѷлѡ́нскїй годолі́ю сы́на а҆хїка́мова (властели́на) над̾ земле́ю, и҆ ѩ҆́кѡ предадѐ є҆мѹ̀ мѹ́жы и҆ жєны̀ и҆ дѣ́ти, и҆ ѿ ѹ҆бо́гихъ землѝ, и҆̀же не преведе́ни бы́ша въ вавѷлѡ́нъ:

то прийшли до Годолії у Міцпу такі: Ізмаїл, син Натанії, Йоханан і Йонатан, сини Кареаха, Серая, син Танхумета й сини Єфая з Нетофи та Язанія, син Маахатія, — вони й їхні люди.

прїидо́ша ко годолі́и въ массифа́ѳъ ї҆сма́илъ сы́нъ наѳані́инъ и҆ ї҆ѡана́нъ, и҆ ї҆ѡнаѳа́нъ сы́нъ карі́евъ и҆ саре́а сы́нъ ѳанаеме́ѳовъ, и҆ сы́нове ѡ҆фѝ, и҆̀же бѣ́ша и҆з̾ нетѡфа́ѳы, и҆ ї҆езоні́а сы́нъ маха́ѳы, ті́и и҆ мѹ́жїе и҆́хъ.

Годолія, син Ахікама, сина Шафана, поклявся їм і їхнім людям, кажучи: «Не бійтеся служити халдеям; перебувайте в краю й служіть вавилонському цареві, і добре вам буде.

И҆ клѧ́тсѧ и҆̀мъ годолі́а и҆ мѹжє́мъ и҆́хъ, глаго́лѧ: не ѹ҆бо́йтесѧ ѿ лица̀ ѻ҆́трѡкъ халде́йскихъ: всели́тесѧ на землѝ и҆ слѹжи́те царю̀ вавѷлѡ́нскѹ, и҆ лѹ́чше ва́мъ бѹ́детъ:

А я житиму у Міцпі, щоб заступатися за вас перед халдеями, які до вас прийдуть. Ви ж тим часом збирайте виноград, плоди й олію. Складайте все те у ваше начиння й живіть собі в містах ваших, що їх посіли.»

и҆ сѐ, а҆́зъ сѣжѹ̀ въ массифа́ѳѣ, ста́ти проти́вѹ лицѹ̀ халде́йскѹ, и҆̀же а҆́ще прїи́дѹтъ на ва́съ: вы́ же собери́те вїно̀ и҆ ѻ҆во́щь, и҆ собери́те ма́сло, и҆ влі́йте въ сосѹ́ды своѧ҄, и҆ всели́тесѧ во гра́ды, ѩ҆̀же ѹ҆держа́сте.

Та й інші всі юдеї, що були в Моаві та поміж аммоніями й в Едомі, а й по інших усіх країнах, зачувши, що вавилонський цар лишив останок у Юдеї і поставив над ними Годолію, сина Ахікама, сина Шафана,

И҆ всѝ ї҆ѹде́є, и҆̀же въ землѝ мѡа́вли и҆ въ сынѣ́хъ а҆ммѡ́нихъ, и҆ и҆̀же во ї҆дѹме́и и҆ и҆̀же во все́й землѝ, ѹ҆слы́шаша, ѩ҆́кѡ да́лъ є҆́сть ца́рь вавѷлѡ́нскїй ѡ҆ста́нокъ во ї҆ѹ́дѣ и҆ ѩ҆́кѡ поста́вилъ є҆́сть над̾ ни́ми годолі́ю сы́на а҆хїка́мова, сы́на сафа́нова.

повернулись, — усі ті юдеї з усіх місць, куди були порозбігалися, — і прийшли в Юдейську землю до Годолії у Міцпу та й зібрали винограду й овочів вельми багато.

И҆ прїидо́ша всѝ ї҆ѹде́є ѿ всѣ́хъ мѣ́стъ, въ нѧ́же бѧ́хѹ ѹ҆бѣ́гли, и҆ прїидо́ша ко годолі́и въ зе́млю ї҆ѹ́динѹ въ массифа́ѳъ, и҆ собра́ша вїно̀ и҆ ѻ҆во́щь и҆ ма́сло мно́го ѕѣлѡ̀.

Йоханан же, син Кареаха й уся військова старшина, що була порозбігалась по краю, прийшла до Годолії у Міцпу

Ї҆ѡана́нъ же сы́нъ карі́евъ и҆ всѝ воевѡ́ды си́лы, и҆̀же на се́лѣхъ, прїидо́ша ко годолі́и въ массифа́ѳъ

та й сказала йому: «Чи знаєш, що Бааліс, цар аммонійський, послав Ізмаїла, сина Натанії, вбити тебе?» Годолія ж, син Ахікама, їм не повірив.

и҆ реко́ша є҆мѹ̀: вѣ́си ли, ѩ҆́кѡ велїса̀ ца́рь сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ посла̀ къ тебѣ̀ ї҆сма́ила сы́на наѳані́ева порази́ти дѹ́шѹ твою̀; И҆ не вѣ́рова и҆̀мъ годолі́а сы́нъ а҆хїка́мль.

Тоді Йоханан, син Кареаха, потай сказав Годолії у Міцпі: «Дозволь, піду й уб'ю Ізмаїла, сина Натанії, так, що ніхто й знати не буде. Навіщо допускати, щоб він убив тебе та щоб усі юдеї, які позбирались до тебе, знов порозбігались, і тим загинув би останок Юди?»

Ї҆ѡана́нъ же сы́нъ карі́евъ речѐ ко годолі́и ѡ҆́тай въ массифа́ѳѣ, глаго́лѧ: да и҆дѹ̀ ѹ҆́бѡ и҆ побїю̀ ї҆сма́ила, сы́на наѳані́ина: и҆ никто́же да ѹ҆вѣ́сть, да не ка́кѡ порази́тъ дѹ́шѹ твою̀, и҆ разсы́плетсѧ ве́сь ї҆ѹ́да со́браный къ тебѣ̀, и҆ поги́бнетъ ѡ҆ста́нокъ ї҆ѹ́динъ.

Годолія ж, син Ахікама, відказав Йохананові, синові Кареаха: «Не чини цього, бо ти говориш неправду на Ізмаїла.»

И҆ речѐ годолі́а ко ї҆ѡана́нѹ сы́нѹ карі́евѹ: не сотворѝ дѣ́ла сегѡ̀, ѩ҆́кѡ лжѹ̀ ты̀ глаго́леши на ї҆сма́ила.

« 39 глава 41 глава »