Об’явлення 9 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні.

Пятый ангел вострубил, и я увидел звезду, упавшую с неба на землю, и дан был ей ключ от кладезя бездны.

Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

Она отворила кладезь бездны, и вышел дым из кладезя, как дым из большой печи, — и помрачилось солнце и воздух от дыма из кладезя.

З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам.

И из дыма вышла саранча на землю, и дана была ей власть, какую имеют земные скорпионы.

Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі.

И сказано было ей, чтобы не делала вреда траве земной, и никакой зелени, и никакому дереву, а только одним людям, которые не имеют печати Божией на челах своих.

І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона.

И дано ей не убивать их, а только мучить пять месяцев; и мучение от нее подобно мучению от скорпиона, когда ужалит человека.

І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

В те дни люди будут искать смерти, но не найдут ее; пожелают умереть, но смерть убежит от них.

Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських.

По виду своему саранча была подобна коням, приготовленным на войну; и на головах у нее как бы венцы, похожие на золотые, лица же ее, как лица человеческие;

Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів.

и волосы у нее, как волосы у женщин, а зубы у нее были как у львов.

На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми.

На ней была броня, как бы броня железная, а шум от крыльев ее — как стук от колесниц, когда множество коней бежит на войну;

Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців.

у нее были хвосты, как у скорпионов, и в хвостах ее были жала; власть же ее была — вредить людям пять месяцев.

Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»,[17] гебрейською мовою, а грецькою мовою — «Аполліон» (або «Руйнівник»).

Царем над собой она имела ангела бездны; имя ему по-еврейски Аваддон, а по-гречески Аполлион.

Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

Одно горе прошло; вот, идут за ним еще два горя.

Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом.

Шестой ангел вострубил, и я услышал один голос от четырех рогов золотого жертвенника, стоящего пред Богом,

І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат».

говоривший шестому ангелу, имевшему трубу: «Освободи четырех ангелов, связанных при великой реке Евфрат».

Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства.

И освобождены были четыре ангела, приготовленные на час, и день, и месяц, и год, для того чтобы умертвить третью часть людей.

Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.

Число конного войска было два мириада мириад; и я слышал число его.

У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка.

Так видел я в видении коней и на них всадников, которые имели на себе броню огненную, гиацинтовую и серную. Головы у коней — как головы у львов, и изо рта их выходил огонь, дым и сера.

Цими трьома карами — вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства.

От этих трех язв: от огня, дыма и серы, выходящих изо рта их, — умерла третья часть людей,

Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.

ибо сила коней заключалась в пасти их и в хвостах их; а хвосты их были подобны змеям и имели головы, и ими они вредили.

Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.

Прочие же люди, которые не умерли от этих язв, не раскаялись в делах рук своих, так чтобы не поклоняться бесам и золотым, серебряным, медным, каменным и деревянным идолам, которые не могут ни видеть, ни слышать, ни ходить.

Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.

И не раскаялись они в убийствах своих, ни в чародействах своих, ни в блуде своем, ни в воровстве своем.

« 8 глава 10 глава »