Об’явлення 9 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

І засурмив п'ятий ангол, — і я бачив зо́рю, що спала із неба додолу. І їй да́ний був ключ від криниці безо́дньої.

Пятый ангел вострубил, и я увидел звезду, упавшую с неба на землю, и дан был ей ключ от кладезя бездны.

І вона відімкнула криницю безо́дню, — і дим повалив із криниці, мов дим із великої пе́чі. І затьми́лося сонце й повітря від криничного диму.

Она отворила кладезь бездны, и вышел дым из кладезя, как дым из большой печи, — и помрачилось солнце и воздух от дыма из кладезя.

А з диму на землю вийшла сарана́, і да́но їй міць, як мають міць скорпіо́ни земні.

И из дыма вышла саранча на землю, и дана была ей власть, какую имеют земные скорпионы.

І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві́, ані жа́дному зі́ллю, ані жа́дному дереву, але тільки тим людям, які на чо́лах не мають печатки Божої.

И сказано было ей, чтобы не делала вреда траве земной, и никакой зелени, и никакому дереву, а только одним людям, которые не имеют печати Божией на челах своих.

І було да́но їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців; а му́ка від неї, як му́ка від скорпіо́на, коли вкусить люди́ну.

И дано ей не убивать их, а только мучить пять месяцев; и мучение от нее подобно мучению от скорпиона, когда ужалит человека.

І в ті дні люди смерти шукатимуть, — та не зна́йдуть її! Померти вони захотять, — та втече від них смерть!

В те дни люди будут искать смерти, но не найдут ее; пожелают умереть, но смерть убежит от них.

А вигляд сарани́ був подібний до ко́ней, на війну приготованих; а на головах у неї — немов би вінки́, подібні на золото, а обличчя її — немов лю́дські обличчя.

По виду своему саранча была подобна коням, приготовленным на войну; и на головах у нее как бы венцы, похожие на золотые, лица же ее, как лица человеческие;

І мала волосся — як волосся жіноче, а її зуби були́ — немов ле́в'ячі.

и волосы у нее, как волосы у женщин, а зубы у нее были как у львов.

І мала вона па́нцери, немов панцери залізні; а шум її крил — немов шум колесни́ць, коли ко́ней багато біжить на війну́.

На ней была броня, как бы броня железная, а шум от крыльев ее — как стук от колесниц, когда множество коней бежит на войну;

І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жа́ла, а в неї в хвостах її вла́да — п'ять місяців шкодити лю́дям.

у нее были хвосты, как у скорпионов, и в хвостах ее были жала; власть же ее была — вредить людям пять месяцев.

І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддо́н, а по-грецькому звався він Аполліо́н!

Царем над собой она имела ангела бездны; имя ему по-еврейски Аваддон, а по-гречески Аполлион.

Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!

Одно горе прошло; вот, идут за ним еще два горя.

I засурми́в шостий Ангол, — і я почув один голос із чотирьох ро́гів золотого же́ртівника, який перед Богом,

Шестой ангел вострубил, и я услышал один голос от четырех рогов золотого жертвенника, стоящего пред Богом,

що казав шостому Анголові, який мав сурму́: „Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефра́ті“.

говоривший шестому ангелу, имевшему трубу: «Освободи четырех ангелов, связанных при великой реке Евфрат».

I були порозв'я́зувані чотири Анголи́, пригото́вані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.

И освобождены были четыре ангела, приготовленные на час, и день, и месяц, и год, для того чтобы умертвить третью часть людей.

А число кі́нного ві́йська — двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число.

Число конного войска было два мириада мириад; и я слышал число его.

І так бачив я ко́ней в виді́нні, а на них верхівці́в, що па́нцери мали огняні́, і гіяци́нтові, і сірчані́. А го́лови в ко́ней — немов голови ле́в'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.

Так видел я в видении коней и на них всадников, которые имели на себе броню огненную, гиацинтовую и серную. Головы у коней — как головы у львов, и изо рта их выходил огонь, дым и сера.

І побита була́ третина людей від цих трьох пора́зок, — від огню́, і від диму, і від сірки, що вихо́дили з їхніх роті́в.

От этих трех язв: от огня, дыма и серы, выходящих изо рта их, — умерла третья часть людей,

Сила бо ко́ней була в їхнім роті та в їхніх хвоста́х. А хвости́ їхні подібні до вужі́в, що мають го́лови, і ними вони шкоду чинять.

ибо сила коней заключалась в пасти их и в хвостах их; а хвосты их были подобны змеям и имели головы, и ими они вредили.

А решта людей, що не вбита була́ цими пора́зками, не пока́ялася за діла своїх рук, щоб не кланятись де́монам, ані і́долам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яни́м, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.

Прочие же люди, которые не умерли от этих язв, не раскаялись в делах рук своих, так чтобы не поклоняться бесам и золотым, серебряным, медным, каменным и деревянным идолам, которые не могут ни видеть, ни слышать, ни ходить.

І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в краді́жах своїх.

И не раскаялись они в убийствах своих, ни в чародействах своих, ни в блуде своем, ни в воровстве своем.

« 8 глава 10 глава »