Галатів 2 глава

Послання св. апостола Павла до галатів
Сучасний переклад → Cовременный перевод WBTC

Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита.[3]

Потом, четырнадцать лет спустя, я снова пошёл в Иерусалим, сопровождаемый Варнавой, и взял с собой также Тита.

Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.

Я пошёл, ибо Бог открыл мне, что я должен идти. И я изложил им благую весть так, как я проповедую её среди язычников, но сделал это не всенародно, а только среди тех, кто уважаем, чтобы мой труд, прошлый и настоящий, не пропал зря.

Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек.

Даже Титу, бывшему со мной, хотя он и грек, не пришлось подвергнуться обрезанию.

Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити.

Мы должны были рассказать об этом, ибо некие лжесобратья тайно проникли к нам, чтобы подсматривать за нашей свободой, которую мы имеем во Христе Иисусе, с тем, чтобы поработить нас.

Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.

Но мы не поддались им, чтобы истина, воплощённая в благовестии, оставалась с вами.

Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене — немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом.

Я ничего не получил от тех, о ком шла слава, что они — важные люди. (Кто бы ни были они — мне безразлично. Все люди равны перед Богом.) Во всяком случае, от тех, кто пользовался уважением, я ничего не почерпнул.

Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові — серед юдеїв.

Наоборот, обо мне говорят, что мне было доверено нести благовествование язычникам, так же как Петру было доверено проповедовать благую весть иудеям.

Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган.

Ибо Тот, Кто сделал Петра Апостолом иудеев, сделал меня Апостолом язычников.

Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів [4] і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони — юдеям.

Итак, признав благодать, оказанную мне Богом, Иаков, Пётр и Иоанн, которые пользовались признанием как пастыри церкви, пожали мне и Варнаве руки в знак товарищества и согласились, что мы должны отправиться проповедовать язычникам, а они иудеям.

Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.

Они просили только, чтобы мы не забывали нищих; я тоже горел желанием исполнять это.

Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий.

Однако когда Пётр пришёл в Антиохию, я открыто выступил против него, ибо он был неправ.

Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися.

Ибо ещё до того как прибыло несколько посланцев Иакова, он ел вместе с язычниками, когда же они прибыли, отошёл от язычников и отделился от них, так как боялся тех, кто принадлежал к обрезанным, которые считали, что язычники должны подвергнуться обрезанию.

Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману.

Остальные иудеи присоединились к нему в этом лицемерии до такой степени, что даже Варнаву их лицемерие ввело в заблуждение.

Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?

Когда я увидел, что они не ведут себя, как должно, в соответствии с евангельской истиной, то сказал Петру перед всеми: "Если ты, иудей, живёшь, как язычник, а не как иудей, то как же ты можешь принуждать язычников следовать обычаям иудеев?"

Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників».

Мы — иудеи по рождению и не принадлежим к "грешникам-язычникам",

Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру [5] в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою [6] в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.

но, тем не менее, нам известно, что никто не будет оправдан перед Богом лишь потому, что соблюдает закон, а только, если уверует в Иисуса Христа, и потому мы доверились Иисусу Христу, с тем чтобы мы были оправданы перед Богом за веру в Христа, а не за соблюдение закона.

Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні.

Но если от того, что мы стремимся оправдаться во Христе, мы будем объявлены грешниками, то разве это означает, что Христос способствует распространению греха?

Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником.

Конечно, нет! Ибо, если я снова начну проповедовать то, от чего отрёкся, то стану нарушителем закона.

Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.

Ибо с помощью закона я "умер" для закона, чтобы жить для Бога. Я распят вместе с Христом,

Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою [7] в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене.

так что сам я больше не живу, но Христос живёт во мне. Жизнью, что я живу сейчас во плоти, я обязан вере в Сына Божьего, Который возлюбил меня и предложил Себя в жертву вместо меня.

Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!

Я не отрекаюсь от дара Божьего, ибо, если благочестие достигается через закон, то Христос умер напрасно!

« 1 глава 3 глава »