1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
3 Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?
6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
8 бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
12 Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
21 Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
22 Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
24 Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
29 А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
42 Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
46 Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50 І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите: Ctrl + Enter

Євангелія від св. Івана, 12 глава. Українська Біблія. Турконяк.

Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.

Я ХОЧУ ПОМОЧЬ

Івана 12 глава в переводах:
Івана 12 глава, комментарии:
  1. Новой Женевской Библии
  2. Толкование Мэтью Генри
  3. Комментарии МакДональда
  4. Толковая Библия Лопухина
  5. Комментарии Баркли
  6. Комментарии Жана Кальвина
  7. Комментарии Джона Райла
  8. Толкования Августина
  9. Толкование Иоанна Златоуста
  10. Толкование Феофилакта Болгарского
  11. Новый Библейский Комментарий
  12. Лингвистический. Роджерс
  13. Комментарии Давида Стерна
  14. Библия говорит сегодня
  15. Комментарии Скоуфилда


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.