1 Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.
2 Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.
3 У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.
4 Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].
5 Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.
6 Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?
7 Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.
8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!
9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
10 Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.
11 Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!
12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?
13 Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.
14 Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.
15 Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
16 І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.
17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.
18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
19 У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.
20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.
24 Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.
25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.
27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.
28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;
29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.
30 Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].
31 Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.
32 Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.
33 Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.
34 Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.
35 Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.
36 Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,
38 і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.
39 Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.
40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Слави від людей Я не приймаю,
42 але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.
43 Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.
44 Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?
45 Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.
46 Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.
47 Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите: Ctrl + Enter

Євангелія від св. Івана, 5 глава. Українська Біблія. Турконяк.

Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.

Я ХОЧУ ПОМОЧЬ

Івана 5 глава в переводах:
Івана 5 глава, комментарии:
  1. Новой Женевской Библии
  2. Толкование Мэтью Генри
  3. Комментарии МакДональда
  4. Толковая Библия Лопухина
  5. Комментарии Баркли
  6. Комментарии Жана Кальвина
  7. Комментарии Джона Райла
  8. Толкования Августина
  9. Толкование Иоанна Златоуста
  10. Толкование Феофилакта Болгарского
  11. Новый Библейский Комментарий
  12. Лингвистический. Роджерс
  13. Комментарии Давида Стерна
  14. Библия говорит сегодня
  15. Комментарии Скоуфилда


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.