Іуды 1 глава

Паўсюднае пасланьне Апостала Іуды
Пераклад Анатоля Клышкi → Переклад Огієнка

Іуда, раб Ісуса Хрыста і брат Іякава, — пакліканым, улюбёным1 у Бога Бацьку і захаваным Ісусам Хрыстом:

Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, — покликаним, улю́бленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом:

міласць вам, і мір, і любоў няхай памножыцца.

милість вам, і мир, і любов хай примно́житься!

Улюбёныя, прыкладаючы ўсю стараннасць, каб пісаць вам пра наша агульнае выратаванне, я палічыў неабходным напісаць вам, заклікаючы вас змагацца за веру, раз назаўсёды перададзеную святым.

Улюблені, всяке дбання́ чинивши писати до вас про наше спільне спасі́ння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим.

Бо пракраліся некаторыя людзі, якія здаўна загадзя запісаны на гэты суд; бязбожныя людзі, што перакручваюць ласку нашага Бога ў распусту і выракаюцца адзінага Ўладара [Бога] і Госпада Ісуса Хрыста.

Бо крадькома́ повхо́дили деякі люди, на цей о́суд віддавна призначені, безбожні, що благода́ть нашого Бога оберта́ють у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа.

Але я хачу нагадаць вам, хоць вы самі ўсё ведаеце, што Госпад, выратаваўшы аднойчы народ з егіпецкай зямлі, другі раз знішчыў тых, хто не паверыў;

А я хо́чу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Госпо́дь ви́зволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував.

і анёлаў, што не захавалі сваёй годнасці, а пакінулі ўласнае жыллё, Ён ахоўвае ў вечных путах пад цемраю на суд вялікага дня;

І анголі́в, що не зберегли початкового стану свого, але кинули жи́тло своє, Він зберіг у вічних кайда́нах під те́мрявою на суд великого дня.

як Садом і Гамора і навакольныя гарады, якія гэткім чынам аддаліся распусце і пайшлі за іншым целам, пастаўлены як прыклад, падпаўшы пад пакаранне вечнага агню.

Як Содо́м і Гомо́рра та міста́ коло них, що таким самим способом чинили пере́люб та ходили за іншим тілом, поне́сли кару вічного огню, і поставлені в при́клад, —

Аднак падобна і гэтыя летуценнікі, аддаючыся мроям у сне, апаганьваюць цела, адкідваюць уладарства, блюзнераць супроць нябеснай славы.

так само буде й цим снови́дам, що опоганюють тіло, пого́рджують вла́дами, зневажають слави.

А Архангел Міхаіл, калі разбіраўся з д’яблам і спрачаўся пра Маісеева цела, не адважыўся выказаць зняважлівага прысуду супроць яго, а сказаў: «Няхай забароніць табе Госпад».

І сам арха́нгол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не нава́жився винести суду зневажливого, а сказав: „Хай Господь доко́рить тобі!“

А гэтыя ўсё тое, чаго не ведаюць, зневажаюць; а ўсё, што з прыроды ведаюць, як неразумныя жывёліны, тым губяць сябе.

А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина́, то й у тому псуються.

Бяда ім, бо яны пайшлі Каінавай дарогаю, паддаліся падману, як Валаам за ўзнагароду, і ў бунце, як Карэй, загінулі.

Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаа́мової заплати, і загинули в бунті Коре́я!

Гэтыя людзі — падводныя рыфы на вашых вячэрах любові: банкетуюць разам з вамі без страху, пасуць саміх сябе; яны бязводныя воблакі, ветрам гнаныя; восеньскія дрэвы, бясплодныя, двойчы памерлыя, вырваныя з коранем;

Вони скелі підводні на ваших вече́рях любови, бо з вами без стра́ху їдять та себе попаса́ють; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дере́ва безплідні, двічі померлі, ви́корінені;

раз’юшаныя марскія хвалі, што пеняцца сваімі гнюснасцямі; блуклівыя зоркі, для якіх захаваны змрок цемры навекі.

люті хвилі мо́рські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні́, що для них морок те́мряви береже́ться повік.

І Гэнох, сёмы ад Адама, таксама прарочыў пра іх, кажучы: «Вось прыйшоў Госпад з мірыядамі Сваіх святых [Анёлаў],

Про них же звіщав був Ено́х, сьомий від Ада́ма, і казав: „Ось іде Госпо́дь зо Своїми десятками тисяч святих,

каб зрабіць суд над усімі і выкрыць усіх бязбожных ва ўсіх бязбожных учынках, якія яны натварылі ў бязбожжы, і ва ўсіх жорсткіх словах, якія бязбожныя грэшнікі сказалі супроць Яго».

щоб суд учинити над усіма́, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно нако́їли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники“.

Гэта бурклівыя цынікі, якія ідуць усё далей паводле сваіх пажадлівасцяў; а вусны іх кажуць высакапарнасці: яны ліслівяць людзям дзеля выгады.

Це ре́мствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванли́ве; вони вихваляють особи для зи́ску!

Але вы, улюбёныя, успомніце2 словы, сказаныя раней Апосталамі нашага Госпада Ісуса Хрыста,

А ви, улюблені, згадуйте слова́, що їх давніше казали апо́столи Господа нашого Ісуса Христа,

што яны казалі вам: «У апошні час будуць глумліўцы, што ідуць усё далей паводле ўласных пажадлівасцяў бязбожжа».

які вам говорили: „За останнього ча́су будуть глузії́, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю“.

Гэта тыя, хто робіць падзелы, пажадлівыя, што не маюць духа.

Це ті, хто відлу́чується від єдности, тілесні, що духа не мають.

Але вы, улюбёныя, ствараючы сябе на вашай найсвяцейшай веры, молячыся ў Святым Духу,

А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться у Дусі Святім,

захоўвайце сябе ў Божай любові, чакаючы міласці нашага Госпада Ісуса Хрыста для вечнага жыцця.

бережіть себе сами́х у Божій любові, і чекайте милости Господа на́шого Ісуса Христа для вічного життя.

І да адных будзьце літасцівыя — да тых, хто сумняваецца [адрозніваючы],

І до одних, хто вагається, будьте милости́ві,

ратуйце, выхопліваючы з агню. Да іншых будзьце літасцівымі3 ў страху, гідзячыся нават адзення, заплямленага целам.

спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо стра́хом, і нена́видьте навіть одежу, опоганену від тіла!

Але Таму, Хто можа захаваць вас ад спатыкнення і паставіць перад Сваёю славай беззаганнымі ў радасці,

А Тому́, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості,

Адзінаму [Мудраму] Богу, нашаму Збаўцу, праз Ісуса Хрыста, нашага Госпада — слава, веліч, сіла і ўлада раней за ўсе вякі, і цяпер, і на ўсе вякі, амін.

Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та вла́да перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амі́нь.

Примечания:

Пераклад Анатоля Клышкi

1 1: У некат. рукап.: асвечаным.

17 2: У некат. рукап.: помніце.

23 3: У некат. рукап.: Іншых выкрывайце.

« 1 глава 1 глава »