2 Паралипоменон 16 глава

Вторая книга Паралипоменон
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

В тридцать шестой год правления Асы царь израильский Вааса начал войну с Иудеей. Он отстроил Раму, чтобы никто не мог ни войти к царю Иудеи Асе, ни выйти от него.

Тридцятого й шостого року царюва́ння Аси пішов Баша, Ізраїлів цар, проти Юди, і будував Раму, щоб не дати ніко́му від Аси, царя Юдиного, вихо́дити та вхо́дити.

Аса взял всё серебро и золото из сокровищниц Храма ГОСПОДНЯ и из царского дворца и послал эти дары Бен-Хададу, царю арамейскому, что жил в Дамаске, с такими словами:

І виніс Аса срібло та золото із скарбни́ць Господнього дому та дому царе́вого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи:

«Да будет союз между мной и тобой, подобный тому, что был между моим отцом и твоим отцом. Я посылаю тебе серебро и золото. Расторгни свой договор с царем израильским Ваасой, чтобы он отступил от моей страны».

„Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, — іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він віді́йде від мене“.

Послушал Бен-Хадад царя Асу и послал своих военачальников и войско против городов израильских. Они опустошили Ийон, Дан, Авель-Маим и все укрепленные города-хранилища1 в наделе Неффалима.

І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого ві́йська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнува́ли Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефтали́мових.

Как только Вааса услышал об этом, он перестал укреплять Раму и бросил начатое дело.

І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю.

А царь Аса собрал всех жителей Иудеи, и они унесли все камни и древесину, которыми Вааса укреплял Раму. Из этих материалов царь Аса построил защитные сооружения Гивы и Мицпы.

А цар Аса взяв усього Юду, і вони повино́сили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудува́в з того Ґеву та Міцпу.

Тогда к царю иудейскому Асе пришел провидец Ханани и сказал: «Ты уповал на царя арамейского, а не на ГОСПОДА, Бога твоего, потому и ушло, выскользнуло из твоих рук войско царя арамейского.

А того ча́су прийшов прозорли́вець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: „Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки ві́йсько сирійського царя.

Помнишь ли ты, какое могучее войско2 было у кушитов и ливийцев — с бесчисленными колесницами и всадниками? Но ты уповал тогда на ГОСПОДА, потому Он и отдал их тебе в руки!

Чи ж не були́ кушеяни та ливіяни ві́йськом дуже великим, колесни́цями й верхівця́ми дуже числе́нними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку.

Ибо очи ГОСПОДА видят всю землю,3 чтобы дать силу тем, кто предан Ему всем сердцем. Безрассудно ты поступил в этом деле, потому и будут у тебя отныне войны».

Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцни́ти тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому́ зробив ти нерозумно, бо відтепе́р будуть у тебе ві́йни!“

Разгневался Аса на провидца и велел заковать его в колодки и бросить в темницу — так он был разъярен от этих речей. В то время Аса притеснял и других людей из народа.

І розгні́вався Аса на прозорли́вця, і дав його до в'язни́ці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з наро́ду того ча́су.

Прочие деяния Асы, от первого до последнего, записаны в Книге царей Иудеи и Израиля.

І оце Асині діла́, перші та останні, — ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів.

На тридцать девятом году своего царствования Аса тяжело заболел ногами, и болезнь его усиливалась. Но и в болезни он уповал не на ГОСПОДА, а на врачей.

І занеду́жав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царюва́ння на свої но́ги, і хвороба його була́ тяжка́. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарі́в.

Отошел Аса к отцам своим и умер на сорок первом году своего царствования.

І спочив Аса з своїми батька́ми, і помер сорокового й першого року свого царюва́ння.

Его похоронили в гробнице, которую он сделал для себя в Городе Давидовом. Его положили на ложе, которое умастили разными благовониями и искусно приготовленными маслами, и зажгли огромный костер.

І поховали його в його гробни́цях, які він ви́копав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він напо́внив па́хощами та різними, по-містецькому зро́бленими, мастя́ми. І спалили йому дуже велике палі́ння.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

4 [1] — Или: окрестные города.

8 [2] — Букв.: разве не могучее войско…

9 [3] — Или: вся земля открыта взору Господнему.

« 15 глава 17 глава »