Иисус Навин 16 глава

Книга Иисуса Навина
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Потомкам Иосифа по жребию достались земли, южная граница которых брала свое начало от Иордана, у Иерихона, далее шла на восток до вод Иерихона, потом через пустыню, что раскинулась от Иерихона до горной страны Бет-Эль.

Границі синів Йосифа були від Йордану поблизу Єрихону зі сходу, а від Єрихона границя піде до гір пустелі, до Ветиля Лузи,

От Бет-Эля через Луз1 граница шла до земель Арки, до Атарота,

підійметься до Ветиля і перейде до околиць Хатароті,

и далее тянулась на запад, спускаясь к пределам земель Яфлети, к Нижнему Бет-Хорону и к Гезеру и заканчиваясь у самого моря.

й перейде до моря до околиць Апталіма, аж до околиць Веторона нижнього, і її закінчення буде біля моря.

Такое наследие обрели потомки Манассии и Ефрема, сынов Иосифа.

Це успадкували сини Йосифа — Єфрем та Манасія.

Земли, унаследованные потомками Ефрема, поделены были между их семействами. Восточная граница их наследственных земель протянулась от Атрот-Аддара до Верхнего Бет-Хорона

Границі синів Єфрема за їхніми родами були: границі їхнього спадку були від сходу Атарота і Ерока аж до верхнього Веторона і Ґазари.

и далее доходила до самого моря. С севера был Михметат; на востоке же граница поворачивала к Таанат-Шило и, огибая его с восточной стороны, шла к Янохе,

А біля моря границі перейдуть до Ікасмона з півночі Терми, далі границя піде на схід до Тинаси та Селиса і перейде зі сходу до Янока,

затем от Янохи к Атароту и Наарате, оттуда — вдоль Иерихона и доходила до Иордана.

до Маха, Атарота і їхніх поселень, піде до Єрихона і перейде до Йордану.

В западном направлении граница земель потомков Ефрема тянулась от Таппуаха до потока Кана и заканчивалась у самого моря. Таково наследие, обретенное коленом Ефрема и поделенное между его семействами.

А від Тафи границі підуть до моря до Хелкани, і їхнє закінчення буде біля моря. Це — спадок племені Єфрема за їхніми родами.

Потомкам Ефрема были также выделены некоторые из унаследованных потомками Манассии селений с их окрестностями.

Міста, виділені синам Єфрема, були посеред спадку синів Манасії, усі міста і їхні поселення.

Однако не смогли потомки Ефрема изгнать ханаанеев, что жили в Гезере. Потому и сегодня ханаанеи живут среди них и работают на них.

Та Єфрем не вигубив Ханаанця, який жив у Ґазері, і Ханаанець залишився жити посеред племені Єфрема аж до цього дня, доки не прийшов фараон, єгипетський цар, — він взяв його і спалив його вогнем. Вони вигубили ханаанців, ферезейців і тих, хто жив у Ґазері, а саме місто фараон дав у придане своїй дочці.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: к Лузу.

« 15 глава 17 глава »