1 Коринфянам 5 глава

Первое послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Во всяком случае, слышно о блуде между вами, и о таком блуде, какого нет и между язычниками: некто имеет жену отца.

Кажуть, що серед вас чиниться розпуста, ще й така, якої немає навіть серед поган. Розповідають, що дехто з вас живе з мачухою своєю.

И вы возгордились! И не предпочли предаться скорби, чтобы изъят был из вашей среды сделавший это дело!

Та всі ви сповнилися пихою замість того, щоб засмутитися. Того, хто вчинив таке, слід вигнати з вашої громади.

Ибо я, отсутствуя телом, но присутствуя духом, уже решил, как бы находясь у вас, о том, кто это совершил:

І хоч я відсутній серед вас тілом, та все ж присутній духом, і як присутній я вчинив суд над тим, хто вчинив такий гріх.

во имя Господа нашего Иисуса Христа, когда будете собраны вы, и мой дух с вами, и будет вместе с нами сила Господа нашего Иисуса,

4-5 І коли ви зберетеся в ім’я Господа нашого Ісуса, дух мій буде з вами. Владою Господа нашого Ісуса віддаймо того грішника сатані, щоб знищив він його гріховне єство,[5] і щоб дух чоловіка цього був врятований в День Господній.

предать такого человека сатане на сокрушение плоти, чтобы дух спасён был в День Господень.

Нехороша ваша похвальба. Разве вы не знаете, что малая закваска заквашивает всё тесто?

Недобре, що ви вихваляєтеся. Хіба ви не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?

Очистите старую закваску, чтобы быть вам новым тестом, так как вы бесквасны. Ибо и Пасха наша, Христос, был заклан.

Позбавтеся старої закваски, щоб вам самим стати новим тістом. Як християни ви і є тим Пасхальним тістом без закваски.[6] Бо Христа, наше Пасхальне Ягня,[7] було принесено в пожертву.

Итак, будем праздновать не со старой закваской и не с закваской порока и лукавства, но с опресноками чистоты и истины.

Тож святкуймо нашу Пасху, та не зі старою закваскою злоби й лукавства, а з опрісноками щирості та істини.

Я написал вам в послании не общаться с блудниками:

Я писав у листі, що не слід вам спілкуватися з тими, хто піддався розпусті.

не вообще с блудниками мира сего, или с любостяжателями, или с грабителями или с идолослужителями, потому что иначе вы должны были бы выйти из мира.

Та я не мав на увазі, що зовсім не слід знатися з розпусниками цього світу чи скнарами, шахраями чи ідолопоклонниками. Інакше вам треба було б залишити цей світ.

В действительности я написал вам не общаться, если кто, именуясь братом, будет или блудником, или любостяжателем, или идолослужителем, или хулителем, или пьяницей или грабителем: с таковым даже вместе не есть.

Я писав вам, щоб ви не зналися з тими, хто видає себе за віруючих, але є розпусником, скнарою, ідолопоклонником, наклепником, п’яницею чи хабарником. Навіть за стіл не сідайте з таким.

Ибо почему мне судить внешних? Не внутренних ли вы судите?

Чи моя це справа — засуджувати тих, хто не належить до церкви? Звісно ні! Ви повинні засуджувати тих, хто належить церкві.

А внешних будет судить Бог: изымите злого из вашей среды.

Бог засудить тих, хто не належить до церкви. Бо у Святому Писанні сказано: «Женіть від себе лиху людину».

« 4 глава 6 глава »