1 Коринфянам 4 глава

Первое послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Пусть считают нас служителями Христовыми и домоправителями тайн Божиих.

Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі.

А от домоправителя требуется, чтобы нашли его верным,

А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри.

Для меня очень мало значит быть судимым вами или человеческим судом. Но я и сам себя не сужу.

Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу.

Ибо я ничего за собой не знаю, но не этим я оправдан, Судящий же меня есть Господь.

Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя.

Поэтому не судите вовсе прежде времени, доколе не придет Господь, Который и осветит скрытое во тьме и обнаружит намерения сердец; и тогда похвала будет каждому от Бога.

Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.

Это применил я, братья, к себе и Аполлосу ради вас, чтобы вы научились на нашем примере правилу: «не больше того, что написано», чтобы никто из вас не надмевался в пользу одного против другого.

Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні» — щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших.

В самом деле, кто тебя выделяет? И что ты имеешь, чего бы не получил? А если получил, что хвалишься, как будто не получил?

Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?

Вы уже сыты, вы уже разбогатели, без нас вы воцарились. И если бы только воцарились, чтобы и мы вместе с вами воцарились.

Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами.

Ибо думаю, Бог сделал нас, апостолов, последними, как бы приговорёнными к смерти, потому что мы стали зрелищем для мира и ангелов и людей,

Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей.

Мы безумны ради Христа, а вы разумны во Христе; мы немощны, а вы крепки; вы славны, а мы в бесчестии.

Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

До нынешнего часа мы и голод терпим, и жажду, и наготу, и заушения,

І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні.

и скитаемся и трудимся, работая своими руками; ругаются над нами — мы благословляем; гонят нас — мы терпим;

Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій.

поносят нас — мы молимся. Мы сделались сором для мира, отбросами для всех до нынешнего времени.

Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

Не стыдя вас, пишу это, но вразумляя, как детей моих возлюбленных.

Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх.

Ведь если даже вы имеете тьму наставников во Христе, вы имеете, однако, не многих отцов, ибо родил вас я во Христе Иисусе чрез Евангелие.

Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі.

Итак прошу вас: подражайте мне.

Тож благаю вас: наслідуйте мене.

Потому-то я послал к вам Тимофея, который есть сын мой возлюбленный и верный в Господе: он вам напомнит пути мои во Христе, как я повсюду, в каждой церкви, учу.

Ось чому послав я до вас Тимофія,[4] мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

А некоторые возгордились, как если бы я не должен был придти к вам.

Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас.

Но я скоро приду к вам, если Господу будет угодно, и узнаю не слово возгордившихся, но силу:

Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки.

ибо не в слове Царство Божие, но в силе.

Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі.

Что вы хотите? Придти мне к вам с жезлом или с любовью и духом кротости?

Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?

« 3 глава 5 глава »