1 Коринфянам 4 глава

1-е Коринфянам
Слово Жизни → Сучасний переклад

Итак, принимайте нас, как служителей Христа и как тех, кому были вверены Божьи тайны.

Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі.

От тех, кому оказано такое доверие, требуется верность.

А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри.

Меня очень мало заботит, как вы или кто-то другой будет обо мне судить. Я и сам не сужу себя.

Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу.

Совесть моя чиста, хотя это и не значит, что я в самом деле ни в чем не виновен. Пусть меня судит Господь.

Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя.

Поэтому не судите наперед, но ждите возвращения Господа. Он все тайное сделает явным и обнажит скрытые намерения человеческих сердец, и тогда каждый получит похвалу от Него.

Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.

Я говорю это, братья, и об Aполлосе ради вашего блага, чтобы вы на нашем примере постигли, что означает изречение: "ничего сверх того, что написано", и чтобы вы не заносились, ставя одного человека выше другого.

Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні» — щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших.

Кто же делает тебя лучше других? Что у тебя есть свое, чего ты не получил от Бога? Если такого нет, то что же ты хвалишься подаренным?

Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?

У вас уже все есть! Вы уже богаты! Вы без нас стали царями! Как бы я хотел, чтобы вы действительно стали царями и чтобы мы тоже царствовали вместе с вами!

Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами.

Потому что мне кажется, что Бог выставил нас, апостолов, как последних из людей, как осужденных на смертную казнь, на всеобщее обозрение. Мы стали зрелищем для мира, для ангелов и людей.

Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей.

Мы стали "безумными" ради Христа, вы же "мудрецы" во Христе! Мы "слабы", а вы — "сильны"! Вас прославляют, а нас бесчестят!

Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

Мы по-прежнему терпим голод, жажду и побои, у нас нет одежды, нет жилья,

І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні.

мы тяжело работаем своими руками. Когда нас проклинают, мы в ответ благословляем; нас преследуют, а мы терпим.

Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій.

О нас говорят самое плохое, а мы отвечаем добром. По сей день мы для мира — как мусор, как отбросы.

Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

Я пишу это не для того, чтобы устыдить вас, нет, я хочу вас предупредить как моих любимых детей.

Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх.

Хотя у вас тысячи учителей во Христе, у вас немного отцов. Я же во Христе Иисусе через Его Евангелие стал вашим отцом.

Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі.

Поэтому возьмите меня в пример.

Тож благаю вас: наслідуйте мене.

Для этого я и посылаю к вам Тимофея, моего дорогого и верного сына в Господе. Он напомнит вам о принципах моей жизни во Христе Иисусе, которым я учу везде, в каждой церкви.

Ось чому послав я до вас Тимофія,[4] мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

Некоторые из вас возгордились, полагая, что я не приду к вам.

Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас.

Но я скоро приду, если на это будет воля Господа, и тогда узнаю, чего стоят не слова этих гордецов, а их сила.

Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки.

Потому что Царство Божье проявляется не в слове, а в силе.

Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі.

Выбирайте сами, прийти мне с палкой или же с любовью и в кротости?

Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?

« 3 глава 5 глава »