1 Коринфянам 4 глава

1-е Коринфянам
Слово Жизни → Українська Біблія. Турконяк

Итак, принимайте нас, как служителей Христа и как тех, кому были вверены Божьи тайны.

Нехай кожний вважає нас слугами Христовими та управителями Божих таємниць.

От тех, кому оказано такое доверие, требуется верность.

А від управителів вимагається, щоб кожний був вірний.

Меня очень мало заботит, как вы или кто-то другой будет обо мне судить. Я и сам не сужу себя.

Тож Мені найменше залежить, як про мене судите ви або який взагалі людський суд, бо я і сам себе не суджу.

Совесть моя чиста, хотя это и не значит, что я в самом деле ни в чем не виновен. Пусть меня судит Господь.

І хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим я не є виправданий. Адже Той, Хто мене судить, то Господь.

Поэтому не судите наперед, но ждите возвращения Господа. Он все тайное сделает явным и обнажит скрытые намерения человеческих сердец, и тогда каждый получит похвалу от Него.

Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, Який і освітить таємниці пітьми, і виявить задуми сердець, — тоді кожному буде похвала від Бога.

Я говорю это, братья, и об Aполлосе ради вашего блага, чтобы вы на нашем примере постигли, что означает изречение: "ничего сверх того, что написано", и чтобы вы не заносились, ставя одного человека выше другого.

Це, брати, відніс я до себе й до Аполлоса задля вас, щоб ви навчилися від нас [думати] не більше від того, що написано, аби ви один перед одним не ставили себе вище за інших.

Кто же делает тебя лучше других? Что у тебя есть свое, чего ты не получил от Бога? Если такого нет, то что же ты хвалишься подаренным?

Бо хто тебе виділяє? Що ти маєш, чого б ти не отримав? А якщо отримав, то чому хвалишся, неначе той, хто не одержав?

У вас уже все есть! Вы уже богаты! Вы без нас стали царями! Как бы я хотел, чтобы вы действительно стали царями и чтобы мы тоже царствовали вместе с вами!

Ось ви наситилися, ось ви збагатилися і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати!

Потому что мне кажется, что Бог выставил нас, апостолов, как последних из людей, как осужденных на смертную казнь, на всеобщее обозрение. Мы стали зрелищем для мира, для ангелов и людей.

Але я вважаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, адже ми стали видовищем для світу, для ангелів і для людей.

Мы стали "безумными" ради Христа, вы же "мудрецы" во Христе! Мы "слабы", а вы — "сильны"! Вас прославляют, а нас бесчестят!

Ми нерозумні заради Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви в пошані, ми в безчесті.

Мы по-прежнему терпим голод, жажду и побои, у нас нет одежды, нет жилья,

Навіть тепер ми голодні та спраглі, голі й биті; ми тиняємося,

мы тяжело работаем своими руками. Когда нас проклинают, мы в ответ благословляем; нас преследуют, а мы терпим.

трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо,

О нас говорят самое плохое, а мы отвечаем добром. По сей день мы для мира — как мусор, как отбросы.

коли лають — молимося; ми стали, наче сміття для світу, як покидьки для всіх аж досі.

Я пишу это не для того, чтобы устыдить вас, нет, я хочу вас предупредить как моих любимых детей.

Не соромлячи вас, це пишу, але повчаю, як своїх любих дітей.

Хотя у вас тысячи учителей во Христе, у вас немного отцов. Я же во Христе Иисусе через Его Евангелие стал вашим отцом.

Бо хоч і маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; я ж через Євангеліє породив вас у Христі Ісусі.

Поэтому возьмите меня в пример.

Тож благаю я вас: наслідуйте мене, [як і я — Христа].

Для этого я и посылаю к вам Тимофея, моего дорогого и верного сына в Господе. Он напомнит вам о принципах моей жизни во Христе Иисусе, которым я учу везде, в каждой церкви.

Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моїм улюбленим і вірним сином у Господі; він вам пригадає мої дороги в Христі Ісусі, як я всюди, у кожній Церкві навчаю.

Некоторые из вас возгордились, полагая, что я не приду к вам.

Бо деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас.

Но я скоро приду, если на это будет воля Господа, и тогда узнаю, чего стоят не слова этих гордецов, а их сила.

Якщо Господь забажає, я прийду незабаром до вас і пізнаю не слово гордіїв, а силу.

Потому что Царство Божье проявляется не в слове, а в силе.

Адже Царство Боже не в слові, а в силі.

Выбирайте сами, прийти мне с палкой или же с любовью и в кротости?

Чого бажаєте? Чи маю прийти до вас з різкою, чи з любов’ю та духом лагідності?

« 3 глава 5 глава »