1-е Коринфянам 5 глава

Первое послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

Повсюду идут разговоры о таком среди вас разврате, перед которым бледнеет даже разврат языческий: будто допускаете спать с мачехой.

Кажуть, що серед вас чиниться розпуста, ще й така, якої немає навіть серед поган. Розповідають, що дехто з вас живе з мачухою своєю.

Да и гордо носите голову, вместо того, чтобы слезами обливаться, что не изъят еще из вашей среды тот, кто сделал такую вещь.

Та всі ви сповнилися пихою замість того, щоб засмутитися. Того, хто вчинив таке, слід вигнати з вашої громади.

Я не успеваю к вам телом, но не духом, и в этом смысле нахожусь у вас. С тем, кто это сделал, я решил поступить так:

І хоч я відсутній серед вас тілом, та все ж присутній духом, і як присутній я вчинив суд над тим, хто вчинив такий гріх.

По полномочию Господа нашего Иисуса, во имя Господа нашего Иисуса, решением вашего собрания и моего духа

4-5 І коли ви зберетеся в ім’я Господа нашого Ісуса, дух мій буде з вами. Владою Господа нашого Ісуса віддаймо того грішника сатані, щоб знищив він його гріховне єство,[5] і щоб дух чоловіка цього був врятований в День Господній.

Отдать его Сатане. Погибнет плоть, зато дух в День Господень спасется.

Не на пользу вам ваше самомнение. Разве не знаете, что малая толика закваски все тесто квасит?

Недобре, що ви вихваляєтеся. Хіба ви не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?

Освободитесь от старой закваски, сделайтесь тестом новым, неквасным, какие вы и есть. Наш пасхальный Агнец — Христос. Он и заклан за нас.

Позбавтеся старої закваски, щоб вам самим стати новим тістом. Як християни ви і є тим Пасхальним тістом без закваски.[6] Бо Христа, наше Пасхальне Ягня,[7] було принесено в пожертву.

Встретим же праздник не старой закваской, не закваской зла и бесстыдства, а пресными хлебами непритворной чистоты и истины.

Тож святкуймо нашу Пасху, та не зі старою закваскою злоби й лукавства, а з опрісноками щирості та істини.

Я писал вам в послании: не общайтесь с людьми развратными.

Я писав у листі, що не слід вам спілкуватися з тими, хто піддався розпусті.

Конечно, невозможно в этом мире вовсе не иметь дела с развратниками, хапугами, жуликами, идолопоклонниками, а не то пришлось бы вам бежать из этого мира.

Та я не мав на увазі, що зовсім не слід знатися з розпусниками цього світу чи скнарами, шахраями чи ідолопоклонниками. Інакше вам треба було б залишити цей світ.

Нет, я писал вам: «Не общайтесь с тем, кто сказывается братом, а сам или развратник, или хапуга, или идолопоклонник, или сквернослов, или пьяница, или жулик». С таким даже и не садитесь есть.

Я писав вам, щоб ви не зналися з тими, хто видає себе за віруючих, але є розпусником, скнарою, ідолопоклонником, наклепником, п’яницею чи хабарником. Навіть за стіл не сідайте з таким.

Нет, посторонним я не судья. А своим? Вот вы и будете судить своих.

Чи моя це справа — засуджувати тих, хто не належить до церкви? Звісно ні! Ви повинні засуджувати тих, хто належить церкві.

Посторонних судит Бог. А ваше дело — «изгнать развращенного из своей среды».

Бог засудить тих, хто не належить до церкви. Бо у Святому Писанні сказано: «Женіть від себе лиху людину».

« 4 глава 6 глава »