1-е Коринфянам 3 глава

Первое послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

С вами, братья, нельзя мне было говорить как с духовными, а лишь — как с плотскими, как с младенцами, едва знающими Христа.

Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі.

Вы питались у меня молоком. Взрослая трапеза вам было не под силу, да и теперь еще не под силу.

Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це.

Вы всё еще плотские. С вашей завистливостью, сварливостью, как не быть вам плотскими, не идти путем всего человеческого!

Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

Когда один говорит свое: «Я Павлов», а другой свое: «Я Аполлосов», — то не плотские ли вы?

Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я — Аполлоса» — то хіба не як мирські люди ви чините?

Кто Аполлос и кто Павел, если не просто слуги, благодаря которым вы поверили, как было дано Господом каждому?

А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас.

Я сажал, Аполлос поливал, а вырастил Бог.

Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

Первую роль играет не тот, кто сажает или поливает, а Бог. Он выращивает.

Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив.

Сажать или поливать — работа одинаковая. За нее каждый получит свою награду.

І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю.

Все вместе мы у Бога работники, а вы — Божья нива, Божье строение.

Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви — і нива Божа, й оселя Його.

Пользуясь полученным от Бога дарованием, я, как искусный строитель, заложил фундамент. Дальше строит другой. Да только пусть строит осмотрительно!

Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує.

Никто не может снова заложить фундамент. Он уже заложен — это Иисус Христос.

Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той — Ісус Христос.

Возводится ли кем на этом фундаменте постройка из золота, серебра, дорогого камня, дерева, сена, соломы, —

Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

Что у кого получилось, выяснится с приходом Дня. В его огне пройдет проверку на качество вся работа.

Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість.

Чья постройка уцелеет, тот получит награду.

І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду.

А чья сгорит в огне, тот потерпит ущерб. Правда, сам спасется, как погорелец.

Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.

Разве для вас новость, что вы — Божий храм и что в вас живет Дух Божий?

Чи знаєте ви, що ви — Храм [3] Божий, і що Дух Божий живе в вас?

Кто опустошит Божий храм, того опустошит Бог, потому что свят Божий храм, то есть вы сами.

Якщо хтось зруйнує Божий Храм, того Бог зруйнує, бо Храм Божий — святий, а ви і є цим Храмом.

Не обманывайтесь. Если кто из вас и думает, что умудрен веком сим, то надо ему сделаться глупым, чтобы быть мудрым.

Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість.

Мудрость мира сего — глупость перед Богом. Как написано: «Опутывает мудрых их же лукавством».

Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі».

И еще: «Господь знает об умствованиях мудрецов, что они никчемны».

І ще: «Господь знає, що думки мудрих — нікчемні».

И лучше, чтобы никто своего человека выше других не ставил, потому что и без того все ваше:

21-22 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє — все належить вам.

Будь то Павел, Аполлос, Кифа, да и все мироздание — жизнь, смерть, настоящее, будущее — все это ваше.

Сами же вы — Христовы, а Христос — Божий.

Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.

« 2 глава 4 глава »