1е Коринфянам 3 глава

1е письмо Коринфянам
Открытый перевод → Сучасний переклад

Но с вами, братья, я не мог говорить как с людьми духовными, а лишь как с бездуховными, как с младенцами во Христе.

Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі.

Я поил вас молоком, ибо ничего другого вы принять не могли и не можете до сих пор,

Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це.

будучи бездуховными. Ведь если среди вас есть и зависть и ссоры, разве не по человеческим обычаям вы живете?

Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

Когда один говорит: «Я с Павлом», а другой: «Я с Аполлом», не означает ли это, что вы — обычные люди?

Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я — Аполлоса» — то хіба не як мирські люди ви чините?

Кто такой Аполл? Кто такой Павел? Только служители, передавшие вам веру. Каждый из нас выполнил то, что поручил ему Господь:

А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас.

я посадил, Аполл поливал, но вырастил Бог.

Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

Важен не тот, кто сажал или поливал, а Тот, кто вырастил, то есть Бог.

Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив.

Сажающий и поливающий трудятся над одним и тем же, и каждый по труду получит и плату.

І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю.

Мы оба — помощники у Бога, а вы — Божий сад, Божье строение.

Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви — і нива Божа, й оселя Його.

По данной мне Богом милости я, как искусный строитель, заложил основание, а строит на нем другой. Пусть каждый смотрит, хорошо ли строит!

Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує.

Основание, что заложено, это Иисус Христос, и другого основания заложить невозможно.

Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той — Ісус Христос.

Кто бы ни строил на нем из золота или серебра, драгоценных камней или дерева, из сена или соломы,

Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

его работа будет видна: она откроется в День, когда придёт огонь, и огонь испытает работу каждого.

Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість.

Если строение выдержит испытание, строитель получит плату,

І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду.

если сгорит его труд, то он понесет урон, но сам спасется, словно из огня.

Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.

Разве не знаете, что вы—Божий Храм и в вас живет Божий Дух?

Чи знаєте ви, що ви — Храм [3] Божий, і що Дух Божий живе в вас?

Если кто губит Божий Храм, Бог погубит его самого, ибо свят Божий Храм, и этот Храм — вы.

Якщо хтось зруйнує Божий Храм, того Бог зруйнує, бо Храм Божий — святий, а ви і є цим Храмом.

Не обманывайте себя! Если кто из вас считает себя мудрым для этого века, пусть станет глупым — тогда и будет мудрым.

Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість.

Мудрость этого мира — для Бога лишь глупость, ибо в Писании сказано: Он ловит мудрецов их собственной хитростью,

Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі».

и ещё: Господь знает, что мысли мудрецов никчемны.

І ще: «Господь знає, що думки мудрих — нікчемні».

Поэтому не хвалитесь никем из людей. Ведь всё ваше:

21-22 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє — все належить вам.

Павел, Аполл и Кефа, этот мир, жизнь и смерть, настоящее и грядущее — всё принадлежит вам,

вы — Христу, а он — Богу.

Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.

« 2 глава 4 глава »