1е Коринфянам 15 глава

1е письмо Коринфянам
Открытый перевод → Сучасний переклад

Братья, напомню вам Весть, которую я вам передал. Вы приняли ее и пребываете в ней —

Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє.

она вас и спасёт. Напомню и слова, какими я передал вам Весть, если вы держитесь её, если вы не бездумно поверили.

Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.

Прежде всего я вам передал, как и принял , что Христос умер за наши грехи, по Писанию,

Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні.

и был погребен, и на третий день воскрес, по Писанию,

Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні.

и явился Кефе, потом Двенадцати;

Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам.

а затем явился сразу более чем пятистам братьям, лишь немногие из которых умерли, а большинство живы до сих пор.

Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер.

Потом он явился Иакову, потом всем апостолам,

Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.

а последнему из всех, словно до срока рожденному , — мне.

Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові.

Я — малейший из апостолов и даже недостоин называться апостолом, так как преследовал Божью общину.

Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.

Но по милости Бога я стал тем, чем стал. Его милость ко мне не осталась бес-плодной: я потрудился больше всех — не сам я, но Божья милость, которая со мной.

Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.

И я, и они — все мы возвещали вам именно так — в эту Весть вы и поверили,

Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.

А если возвещено вам, что Христос воскрес из мертвых, почему некоторые у вас говорят, будто мертвые не воскреснут?

Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?

Если нет воскресения мертвых, то не воскрес и Христос.

Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.

А если он не воскрес, то наша Весть пуста и ваша вера пуста.

А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша.

Мы тогда — лжесвидетели, ибо утверждаем, что Бог воскресил Христа, а на самом деле Он его не воскрешал, поскольку мертвые не воскресают.

Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа.

Ибо если мертвые не воскресают, то и Христос не воскрес.

Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.

А если Христос не воскрес, то ваша вера напрасна: вы все остаетесь в грехах,

А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.

а усопшие во Христе погибли.

Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули.

Если мы надеемся на Христа только в этой жизни, мы — самые жалкие люди.

Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.

Но Христос воскрес из мертвых, он—первый плод от усопших.

Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер.

Через человека — смерть, через человека — и воскресение мертвых.

Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу.

Ибо как все умерли в Адаме, так всем дана будет жизнь во Христе,

Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.

каждому в свой черед: первый плод — сам Помазанник, а затем, когда Он придет, — те, кого Он избрал.

Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить.

А потом — конец, когда Он передаст Царство Богу и Отцу, и упразднит всякое Владычество, всякую Власть и Силу.

Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю.

Ибо Он должен царствовать, пока не повергнет всех врагов Себе под ноги.

Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.[30]

Будет повержен и последний враг — смерть,

І смерть буде знищено, як останнього ворога.

ибо сказано: ему подчинено всё. «Всё» — конечно же, кроме Того, кто всё ему подчинил.

Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його». І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.

А когда всё ему подчинится, то Сын и сам подчинится подчинившему ему всё — и Бог будет всё и во всём.

А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.

А что же те, которые принимают крещение от имени умерших? Если мертвые никогда не воскреснут, зачем от их имени креститься?

Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?

Ради чего мы каждый час встречаем опасность?

Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою?

Я умираю каждый день—клянусь в том своей гордостью о вас, братья, в Иисусе Христе, Господине нашем.

Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.

Я боролся со зверями в Эфесе — рассуждая по-человечески, какой в этом смысл? Если мертвые не воскреснут, давайте есть и пить, ибо завтра умрем!

Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»

Не обманывайте себя: дурное сообщество растлевает добрые нравы.

Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.

Опомнитесь и не грешите! Постыдно, что не все у вас знают Бога.

Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.

Но ты спросишь: «Как воскреснут мертвые? В каком теле они придут?»

Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»

Неразумный! То, что сеешь, не оживет, если не умрет.

Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!»

Ведь ты сеешь не будущее тело растения, а простое зерно — зерно пшеницы или любое другое.

І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше.

Бог дает ему тело, какое захочет, каждому семени — особое тело.

Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».

У разных существ и плоть не одна и та же: у людей одна, у скота другая, у птиц своя и у рыб своя.

Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин — зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.

Есть небесные тела, есть земные; сияние небесных — одно, величие земных — другое.

Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна.

Свое сияние у солнца, свое у луны и свое у звезд; и звезды сияют по-разному.

Сонце має одну красу, а місяць і зірки — зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої.

Так и при воскресении мертвых. Сеется истлевающее, воскресает нетленное,

Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю — тлінне, а як зросте, буде нетлінним.

сеется в бесчестии, воскресает в славе, сеется в слабости, воскресает в силе,

Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі.

сеется природное тело, воскресает — духовное. Если есть природное тело, будет и духовное.

Посіяне тіло є земним, зросле — духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.

В Писании сказано: «первый человек, Адам, стал живою душой». А последний Адам есть животворный дух.

Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою[31]». Та останній Адам [32] став життєдайним духом.

Но не духовное предшествует природному, а природное духовному.

Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.

Первый человек был из пыли земной, второй человек — с неба.

Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.

Каков первый земной человек, таковы и все земные, каков небесный, таковы и все небесные.

Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний.

И как имели мы образ земного, так обретем и образ небесного.

Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.

Говорю вам, братья: плоть и кровь не унаследует Божьего Царства, и истлевающее не унаследует нетления.

Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.

Открою вам тайну: не все мы умрем, но изменимся все,

Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені.

быстро, в мгновение ока, при звуке последней трубы. Когда она протрубит, мертвые встанут неистлевшими, а мы изменимся,

І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.

ибо это тленное тело должно одеться в нетление, это смертное — в бессмертие.

Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.

А когда это тленное оденется в нетление и это смертное оденется в бессмертие, тогда исполнятся слова Писания: Побеждена, погублена смерть!

І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло — у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні: «І перемога смерть поглинула».

О смерть, где твоя победа? О смерть, где твое жало?

«Смерть, де ж твоя перемога? Смерть, де твоє жало?»

Жало смерти — грех, а сила греха — в Законе.

Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.

Благодарение Богу, даровавшему нам победу через Господина нашего, Иисуса Христа!

Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!

Итак, любимые мои братья, будьте тверды, неколебимы, всегда неутомимо трудитесь ради Господа и знайте, что ваш труд не останется у Господа тщетным.

Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.

« 14 глава 16 глава »