1е Коринфянам 15 глава

1е письмо Коринфянам
Открытый перевод → Українська Біблія. Турконяк

Братья, напомню вам Весть, которую я вам передал. Вы приняли ее и пребываете в ней —

Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і

она вас и спасёт. Напомню и слова, какими я передал вам Весть, если вы держитесь её, если вы не бездумно поверили.

яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.

Прежде всего я вам передал, как и принял , что Христос умер за наши грехи, по Писанию,

Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,

и был погребен, и на третий день воскрес, по Писанию,

і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;

и явился Кефе, потом Двенадцати;

і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом;

а затем явился сразу более чем пятистам братьям, лишь немногие из которых умерли, а большинство живы до сих пор.

після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.

Потом он явился Иакову, потом всем апостолам,

Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;

а последнему из всех, словно до срока рожденному , — мне.

нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.

Я — малейший из апостолов и даже недостоин называться апостолом, так как преследовал Божью общину.

Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.

Но по милости Бога я стал тем, чем стал. Его милость ко мне не осталась бес-плодной: я потрудился больше всех — не сам я, но Божья милость, которая со мной.

Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.

И я, и они — все мы возвещали вам именно так — в эту Весть вы и поверили,

Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.

А если возвещено вам, что Христос воскрес из мертвых, почему некоторые у вас говорят, будто мертвые не воскреснут?

Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?

Если нет воскресения мертвых, то не воскрес и Христос.

Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.

А если он не воскрес, то наша Весть пуста и ваша вера пуста.

А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.

Мы тогда — лжесвидетели, ибо утверждаем, что Бог воскресил Христа, а на самом деле Он его не воскрешал, поскольку мертвые не воскресают.

Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.

Ибо если мертвые не воскресают, то и Христос не воскрес.

Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.

А если Христос не воскрес, то ваша вера напрасна: вы все остаетесь в грехах,

Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.

а усопшие во Христе погибли.

Тоді й ті, які упокоїлися у Христі, загинули!

Если мы надеемся на Христа только в этой жизни, мы — самые жалкие люди.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!

Но Христос воскрес из мертвых, он—первый плод от усопших.

Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.

Через человека — смерть, через человека — и воскресение мертвых.

Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.

Ибо как все умерли в Адаме, так всем дана будет жизнь во Христе,

Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.

каждому в свой черед: первый плод — сам Помазанник, а затем, когда Он придет, — те, кого Он избрал.

Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,

А потом — конец, когда Он передаст Царство Богу и Отцу, и упразднит всякое Владычество, всякую Власть и Силу.

а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.

Ибо Он должен царствовать, пока не повергнет всех врагов Себе под ноги.

Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.

Будет повержен и последний враг — смерть,

Останній ворог, який буде знищений, — це смерть,

ибо сказано: ему подчинено всё. «Всё» — конечно же, кроме Того, кто всё ему подчинил.

бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.

А когда всё ему подчинится, то Сын и сам подчинится подчинившему ему всё — и Бог будет всё и во всём.

Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.

А что же те, которые принимают крещение от имени умерших? Если мертвые никогда не воскреснут, зачем от их имени креститься?

Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?

Ради чего мы каждый час встречаем опасность?

Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?

Я умираю каждый день—клянусь в том своей гордостью о вас, братья, в Иисусе Христе, Господине нашем.

Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.

Я боролся со зверями в Эфесе — рассуждая по-человечески, какой в этом смысл? Если мертвые не воскреснут, давайте есть и пить, ибо завтра умрем!

Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».

Не обманывайте себя: дурное сообщество растлевает добрые нравы.

Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.

Опомнитесь и не грешите! Постыдно, что не все у вас знают Бога.

Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.

Но ты спросишь: «Как воскреснут мертвые? В каком теле они придут?»

Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?

Неразумный! То, что сеешь, не оживет, если не умрет.

Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.

Ведь ты сеешь не будущее тело растения, а простое зерно — зерно пшеницы или любое другое.

І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.

Бог дает ему тело, какое захочет, каждому семени — особое тело.

А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.

У разных существ и плоть не одна и та же: у людей одна, у скота другая, у птиц своя и у рыб своя.

Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.

Есть небесные тела, есть земные; сияние небесных — одно, величие земных — другое.

Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.

Свое сияние у солнца, свое у луны и свое у звезд; и звезды сияют по-разному.

Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.

Так и при воскресении мертвых. Сеется истлевающее, воскресает нетленное,

Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;

сеется в бесчестии, воскресает в славе, сеется в слабости, воскресает в силе,

сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;

сеется природное тело, воскресает — духовное. Если есть природное тело, будет и духовное.

сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.

В Писании сказано: «первый человек, Адам, стал живою душой». А последний Адам есть животворный дух.

Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.

Но не духовное предшествует природному, а природное духовному.

Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.

Первый человек был из пыли земной, второй человек — с неба.

Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.

Каков первый земной человек, таковы и все земные, каков небесный, таковы и все небесные.

Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.

И как имели мы образ земного, так обретем и образ небесного.

І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.

Говорю вам, братья: плоть и кровь не унаследует Божьего Царства, и истлевающее не унаследует нетления.

Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.

Открою вам тайну: не все мы умрем, но изменимся все,

Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —

быстро, в мгновение ока, при звуке последней трубы. Когда она протрубит, мертвые встанут неистлевшими, а мы изменимся,

раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.

ибо это тленное тело должно одеться в нетление, это смертное — в бессмертие.

Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.

А когда это тленное оденется в нетление и это смертное оденется в бессмертие, тогда исполнятся слова Писания: Побеждена, погублена смерть!

Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!

О смерть, где твоя победа? О смерть, где твое жало?

Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Жало смерти — грех, а сила греха — в Законе.

Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.

Благодарение Богу, даровавшему нам победу через Господина нашего, Иисуса Христа!

Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Итак, любимые мои братья, будьте тверды, неколебимы, всегда неутомимо трудитесь ради Господа и знайте, что ваш труд не останется у Господа тщетным.

Тому, мої любі брати, будьте стійкі, непохитні, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна.

« 14 глава 16 глава »