1е Коринфянам 15 глава

1е письмо Коринфянам
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Братья, напомню вам Весть, которую я вам передал. Вы приняли ее и пребываете в ней —

Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.

она вас и спасёт. Напомню и слова, какими я передал вам Весть, если вы держитесь её, если вы не бездумно поверили.

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.

Прежде всего я вам передал, как и принял , что Христос умер за наши грехи, по Писанию,

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,

и был погребен, и на третий день воскрес, по Писанию,

і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,

и явился Кефе, потом Двенадцати;

і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.

а затем явился сразу более чем пятистам братьям, лишь немногие из которых умерли, а большинство живы до сих пор.

А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.

Потом он явился Иакову, потом всем апостолам,

Пото́му з'явився Він Якову, опісля — усім апо́столам.

а последнему из всех, словно до срока рожденному , — мне.

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.

Я — малейший из апостолов и даже недостоин называться апостолом, так как преследовал Божью общину.

Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.

Но по милости Бога я стал тем, чем стал. Его милость ко мне не осталась бес-плодной: я потрудился больше всех — не сам я, но Божья милость, которая со мной.

Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.

И я, и они — все мы возвещали вам именно так — в эту Весть вы и поверили,

Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

А если возвещено вам, что Христос воскрес из мертвых, почему некоторые у вас говорят, будто мертвые не воскреснут?

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?

Если нет воскресения мертвых, то не воскрес и Христос.

Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!

А если он не воскрес, то наша Весть пуста и ваша вера пуста.

Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

Мы тогда — лжесвидетели, ибо утверждаем, что Бог воскресил Христа, а на самом деле Он его не воскрешал, поскольку мертвые не воскресают.

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

Ибо если мертвые не воскресают, то и Христос не воскрес.

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

А если Христос не воскрес, то ваша вера напрасна: вы все остаетесь в грехах,

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,

а усопшие во Христе погибли.

тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!

Если мы надеемся на Христа только в этой жизни, мы — самые жалкие люди.

Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!

Но Христос воскрес из мертвых, он—первый плод от усопших.

Та нині Христос воскрес із мертвих, — пе́рвісток серед покі́йних.

Через человека — смерть, через человека — и воскресение мертвых.

Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.

Ибо как все умерли в Адаме, так всем дана будет жизнь во Христе,

Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

каждому в свой черед: первый плод — сам Помазанник, а затем, когда Он придет, — те, кого Он избрал.

кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.

А потом — конец, когда Он передаст Царство Богу и Отцу, и упразднит всякое Владычество, всякую Власть и Силу.

А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.

Ибо Он должен царствовать, пока не повергнет всех врагов Себе под ноги.

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“

Будет повержен и последний враг — смерть,

Як ворог останній — смерть зни́щиться,

ибо сказано: ему подчинено всё. «Всё» — конечно же, кроме Того, кто всё ему подчинил.

бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.

А когда всё ему подчинится, то Сын и сам подчинится подчинившему ему всё — и Бог будет всё и во всём.

А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.

А что же те, которые принимают крещение от имени умерших? Если мертвые никогда не воскреснут, зачем от их имени креститься?

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?

Ради чего мы каждый час встречаем опасность?

Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?

Я умираю каждый день—клянусь в том своей гордостью о вас, братья, в Иисусе Христе, Господине нашем.

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

Я боролся со зверями в Эфесе — рассуждая по-человечески, какой в этом смысл? Если мертвые не воскреснут, давайте есть и пить, ибо завтра умрем!

Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“

Не обманывайте себя: дурное сообщество растлевает добрые нравы.

Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!

Опомнитесь и не грешите! Постыдно, что не все у вас знают Бога.

Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!

Но ты спросишь: «Как воскреснут мертвые? В каком теле они придут?»

Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“

Неразумный! То, что сеешь, не оживет, если не умрет.

Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.

Ведь ты сеешь не будущее тело растения, а простое зерно — зерно пшеницы или любое другое.

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,

Бог дает ему тело, какое захочет, каждому семени — особое тело.

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.

У разных существ и плоть не одна и та же: у людей одна, у скота другая, у птиц своя и у рыб своя.

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.

Есть небесные тела, есть земные; сияние небесных — одно, величие земных — другое.

Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.

Свое сияние у солнца, свое у луны и свое у звезд; и звезды сияют по-разному.

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!

Так и при воскресении мертвых. Сеется истлевающее, воскресает нетленное,

Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,

сеется в бесчестии, воскресает в славе, сеется в слабости, воскресает в силе,

сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,

сеется природное тело, воскресает — духовное. Если есть природное тело, будет и духовное.

сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

В Писании сказано: «первый человек, Адам, стал живою душой». А последний Адам есть животворный дух.

Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.

Но не духовное предшествует природному, а природное духовному.

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

Первый человек был из пыли земной, второй человек — с неба.

Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.

Каков первый земной человек, таковы и все земные, каков небесный, таковы и все небесные.

Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

И как имели мы образ земного, так обретем и образ небесного.

І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.

Говорю вам, братья: плоть и кровь не унаследует Божьего Царства, и истлевающее не унаследует нетления.

І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Открою вам тайну: не все мы умрем, но изменимся все,

Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —

быстро, в мгновение ока, при звуке последней трубы. Когда она протрубит, мертвые встанут неистлевшими, а мы изменимся,

раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!

ибо это тленное тело должно одеться в нетление, это смертное — в бессмертие.

Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

А когда это тленное оденется в нетление и это смертное оденется в бессмертие, тогда исполнятся слова Писания: Побеждена, погублена смерть!

А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!

О смерть, где твоя победа? О смерть, где твое жало?

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?

Жало смерти — грех, а сила греха — в Законе.

Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.

Благодарение Богу, даровавшему нам победу через Господина нашего, Иисуса Христа!

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

Итак, любимые мои братья, будьте тверды, неколебимы, всегда неутомимо трудитесь ради Господа и знайте, что ваш труд не останется у Господа тщетным.

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!

« 14 глава 16 глава »