1 Коринфянам 15 глава

Первое послание Коринфянам
Новый русский перевод → Сучасний переклад

Братья, хочу ещё раз напомнить вам Радостную Весть, которую я вам возвещал, которую вы приняли и в которой вы утвердились.

Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє.

Она спасительна для вас, если только твердо придерживаетесь того, что я вам возвещал, а иначе ваша вера напрасна.

Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.

Самое важное, что я получил, я передал вам: Христос умер за наши грехи согласно Писаниям.

Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні.

Он был погребен и был воскрешен на третий день согласно Писаниям[67].

Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні.

Он явился Кифе и потом Двенадцати.

Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам.

После этого Он явился ещё более чем пятистам братьям одновременно. Большинство из них ещё живы, а некоторые уже умерли[68].

Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер.

Затем Он явился Иакову[69], потом всем апостолам,

Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.

и последнему из всех явился мне, жалкому недоноску.

Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові.

Ведь я самый наименьший[70] из апостолов и даже не заслуживаю чести называться апостолом, потому что я преследовал церковь Божью.

Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.

Но по благодати Божьей я есть тот, кто я есть, и Его благодать во мне была не напрасной: я трудился больше, чем все остальные, впрочем, не я, а благодать Божья, которая со мной.

Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.

Не имеет значения, кто возвещает: я или они. Главное — вы поверили в то, что мы возвещаем.

Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.

Скажите мне, если о Христе возвещается, что Он был воскрешен из мертвых, то как это некоторые из вас могут утверждать, что нет воскресения мертвых?

Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?

Если воскресения мертвых нет, то и Христос не был воскрешен.

Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.

А если Христос не воскрес, то и всё, что мы возвещаем, не имеет смысла, равно как и ваша вера.

А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша.

Мы сами в таком случае оказываемся лжесвидетелями о Боге, так как мы засвидетельствовали о том, что Бог воскресил Христа, Которого Он не воскрешал, если, конечно, мертвых вообще нельзя воскресить.

Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа.

Ведь если мертвых нельзя воскресить, то и Христос не был воскрешен.

Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.

А если Христос не был воскрешен, то и вера ваша напрасна и ваши грехи по-прежнему на вас.

А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.

Тогда и те, кто умер во Христе, погибли.

Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули.

Если мы надеемся на Христа лишь в этой жизни, то мы находимся в более жалком положении, чем все прочие люди.

Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.

Но Христос действительно воскрес из мертвых! Он — первый плод среди тех, кто умер.[71]

Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер.

И как смерть пришла в этот мир через одного человека, так через одного Человека пришло и воскресение мертвых.

Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу.

Как все умирают в Адаме, так все будут оживлены во Христе.

Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.

Но каждый в своем порядке: вначале Христос, а затем, когда Он вернется, будем воскрешены и мы, принадлежащие Ему.

Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить.

И потом наступит конец, когда Он, уничтожив всякое начальство, всякую власть и силу, передаст Царство Богу Отцу.

Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю.

Христу предназначено царствовать до тех пор, пока Бог не повергнет всех врагов к Его ногам.[72]

Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.[30]

Последний враг, который будет уничтожен, — это смерть.

І смерть буде знищено, як останнього ворога.

Ведь Бог «всё подчинил под ноги Его».[73] Когда говорится, что «всё подчинил», то, конечно же, это «всё» не включает в себя Того, Кто и подчинил Ему всё.

Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його». І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.

Когда же всё будет Ему подчинено, тогда и Сам Сын будет подчинен Тому, Кто всё подчинил Ему, чтобы Бог был всё во всем.

А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.

Что же тогда делают те, кто принимает крещение за мертвых?[74] Если мертвых нельзя воскрешать, зачем люди принимают крещение за них?

Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?

Зачем и нам ежечасно рисковать своей жизнью?

Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою?

Я каждый день стою перед лицом смерти. Это верно, братья, как и то, что я хвалюсь вами перед Иисусом Христом, нашим Господом!

Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.

Если я только из человеческих побуждений боролся с дикими зверями[75] в Эфесе, то что я этим приобрел? Если мертвые не воскресают, тогда что же: «Давайте будем есть и пить, потому что завтра умрем»[76]?

Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»

Смотрите, чтобы вам не оказаться обманутыми: «Плохая компания развращает добрые нравы».[77]

Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.

Отрезвитесь, как вам и должно, и перестаньте грешить, ведь некоторые из вас не знают Бога, — я говорю это к вашему стыду.

Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.

Может, кто-то спросит: «Как воскреснут мертвые? Какое у них тогда будет тело?»

Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»

Спрашивать об этом неразумно. Ведь каждому семени для того, чтобы прорасти, надо сначала умереть!

Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!»

Когда ты сеешь, ты же сеешь не само растение, а лишь семя, пшеничное или какое-либо другое.

І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше.

А Бог по Своему усмотрению дает ему тело — каждому семени свое.

Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».

Не все тела одинаковы: у людей не такое тело, как у зверей, у зверей не такое, как у птиц, а у птиц не такое, как у рыб.

Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин — зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.

Есть тела небесные и тела земные. У небесных тел своя красота, и у земных тел своя.

Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна.

У солнца тоже свое сияние[78], у луны свое, у звезд свое. Звезды, в свою очередь, тоже отличаются по яркости друг от друга.

Сонце має одну красу, а місяць і зірки — зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої.

Так же будет и при воскресении мертвых. Тело сеется в тлении, а воскресает нетленное.

Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю — тлінне, а як зросте, буде нетлінним.

Сеется бесславно, а воскресает славно. Сеется в слабости, а воскресает в силе,

Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі.

сеется физическое тело, а воскресает — духовное. Если есть тело физическое, то есть и тело духовное.

Посіяне тіло є земним, зросле — духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.

Писание говорит, что первый человек, Адам, стал живым существом[79], но последний Адам — духом животворящим.

Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою[31]». Та останній Адам [32] став життєдайним духом.

Сначала приходит не духовное, а физическое, и лишь потом — духовное.

Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.

Первый человек был сотворен из праха земного[80], а второй Человек — это Человек с небес.

Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.

Земные люди подобны первому земному человеку, а небесные будут такими же, как Человек, пришедший с небес.

Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний.

И как сейчас мы носим образ земного человека, точно так же мы будем похожи на Человека небесного.

Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.

Я говорю вам, братья, что плоть и кровь не могут стать наследниками Божьего Царства; ничто тленное не может стать наследником нетленного.

Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.

Послушайте, я открою вам тайну: мы не все умрем, но все будем изменены,

Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені.

внезапно, во мгновение ока, когда прозвучит последняя труба. По сигналу трубы мертвые воскреснут нетленными, а мы будем изменены.

І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.

Всё тленное должно облачиться в нетленное, и всё смертное — в бессмертное.

Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.

Когда тленное облечется в нетленное и смертное — в бессмертное, тогда исполнятся слова: «Смерть поглощена победой!»[81]

І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло — у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні: «І перемога смерть поглинула».

«О смерть, где твоя победа? О смерть, где твое жало?»[82]

«Смерть, де ж твоя перемога? Смерть, де твоє жало?»

Жало смерти — грех, а сила греха — Закон.

Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.

Но благодарение Богу! Он дает нам победу через нашего Господа Иисуса Христа!

Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!

Поэтому, мои любимые братья, стойте твердо. Ничто не должно вас поколебать. Всегда отдавайте себя полностью на служение Господу и знайте, что ваш труд для Господа не напрасен.

Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [67] — См. Мф 12:40; Иона 2:1; ср. также Ос 6:2.

6 [68] — Букв.: уснули.

7 [69] — Скорее всего, это был единоутробный брат Иисуса Христа (см. Мф 13:55), важнейший лидер церкви в Иерусалиме.

9 [70] — Наименьший. Вероятно, здесь игра слов, так как имя Павел (лат. Paulus) переводится как «маленький», «низкий».

20 [71] — О первых плодах см. Лев 23:9-14; Втор 26:1-11.

25 [72] — Пс 109:1.

27 [73] — Пс 8:7.

29 [74] — Здесь Павел не поддерживает тех, кто принимал этот обряд за мертвых, а просто приводит их в пример как один из аргументов, подтверждающих воскресение.

32 [75] — Многие толкователи видят здесь метафору: Павел сравнивает с дикими зверями людей, противников пути Бога.

32 [76] — Ис 22:13; см. также Ис 56:12.

33 [77] — Цитата из комедии ТАИС древнегреч. поэта Менандра (342-292 гг. до н. э.).

41 [78] — Букв.: слава.

45 [79] — Быт 2:7.

47 [80] — См. Быт 2:7.

54 [81] — Ис 25:8.

55 [82] — Ос 13:14.

« 14 глава 16 глава »