1-е Фессалоникийцам 2 глава

Первое послание к Фессалоникийцам святого апостола Павла
В переводе Лутковского → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

Да вы и сами знаете, братья, что наше пребывание у вас не оказалось бесплодным,
 
Вы ж самі ведаеце, браты, пра наш прыход да вас, што не ма́рны ён быў;

и вы знаете, что несмотря на страдания, которые нам довелось претерпеть в Филиппах, мы, уповая на Бога нашего, с великим дерзновением возвещали вам Евангелие Божье,
 
але, перацярпеўшы пакуты і знявагі ў Філіпах, як вам вядома, мы адважыліся ў Богу нашым прапаведаваць вам дабравесце Божае пры моцным супрацьстая́нні.

и, проповедуя, мы не вводили вас в заблуждение, не лгали и не обманывали,
 
Бо навуча́нне наша не выніка́е ні з памы́лкі, ні з нечыстаты́, ні з падма́ну;

но поскольку Бог, подвергнув нас испытанию, доверил нам возвещать Евангелие, то мы не людям угождаем, а Богу, Который испытывает сердца наши.
 
але паколькі Бог вы́прабаваў нас і даверыў нам дабраве́сце, то мы і гаворым, дагаджаючы не людзям, а Богу, Які выпрабоўвае сэрцы нашы.

Вы знаете также, что в словах наших никогда не было лести и, Бог свидетель, ни малейшей корысти,
 
Бо ніколі не было ў нас ні слоў ліслíвасці, як вы ведаеце, ні кары́слівага наме́ру, — Бог сведка! —

ибо мы никогда не добивались почестей ни от вас, ни от других людей.
 
і не шукаем людской славы ні ад вас, ні ад іншых:

Как апостолы Христовы мы могли бы быть строги к вам, но мы были кротки, подобно кормилице, лелеющей питомцев своих;
 
мы маглі паказаць сваю вагу́ як Апосталы Хрыстовы, але былí лагоднымі сярод вас, як кармíцелька, што пе́сціць сваіх дзяцей.

мы не хотели ограничиться проповедью Евангелия Божьего, но открыли вам души свои, потому что полюбили вас.
 
Так мы, у шчырым памкне́нні да вас, жадаем перадаць вам не толькі дабравесце Божае, але і душы нашы, бо вы сталі для нас узлю́бленымі.

Вы ведь помните, братья, тяжелый труд наш: чтобы никому из вас не быть в тягость, мы днем и ночью работали и проповедовали вам Евангелие Божье.
 
Вы ж па́мятаеце, браты, цяжкую працу нашу і намага́нні: бо ўночы і ўдзень мы працавалі, каб не абцяжарыць каго з вас, і прапаведавалі вам дабравесце Божае.

Свидетели и вы, и Бог, сколь благочестиво, праведно и безупречно жили мы среди вас, верующих,
 
Вы і Бог — сведкі таго, як свята, і праведна, і бездакорна ставіліся мы да вас, веруючых,

и вы знаете также, что каждого из вас, словно отец детей своих,
 
бо вы ведаеце, як мы кожнага з вас, падобна як бацька дзяцей сваіх,

мы просили, убеждали и уговаривали жить так, как угодно Богу, Который призывает вас в Своё Царство и славу.
 
прасілі, і заахвочвалі, і пераконвалі, каб выпаводзілі сябе дастойна Бога, Які паклікаў вас у Сваё Царства і славу.

Вот почему мы непрестанно и благодарим Бога, ибо, приняв проповеданное нами слово Божье, вы восприняли его не как слово человеческое, но как воистину слово Божье, которое и осуществляется в вас, верующих.
 
Таму мы і дзякуем Богу пастаянна за тое, што, прыняўшы ад нас пачутае слова Божае, вы ўспрынялí яго не як слова чалавечае, але як слова Божае, якім яно сапраўды́ з’яўля́ецца і дзейнічае ў вас, веруючых.

Вы уподобились братьям во Христе Иисусе из церквей Божьих в Иудее, потому что так же пострадали от своих соплеменников, как и они от иудеев,
 
Бо вы, браты, сталі пераймальнікамі цэркваў Божых у Хрысце Іісусе, тых, што ў Іудзеі, бо вы перацярпелі ад сваіх супляме́ннікаў тое самае, што і яны ад Іудзеяў,

которые и Господа Иисуса, и пророков Его убили, и нас изгнали, и Бога не боятся, и со всеми людьми враждуют,
 
якія забілі і Госпада Іісуса, і Яго прарокаў, і нас выгналі, і Богу не дагаджаюць, і ўсім лю́дзям працíвяцца;

и нам постоянно препятствуют призывать язычников ко спасению, тем самым переполняя меру грехов своих. Но в конце концов падет на них гнев Божий.
 
яны перашкаджа́юць нам прапаве́даваць язычнікам, каб тыя спаслíся, і гэтым памнажаюць грахі свае заўсёды; але гнеў насцíгнуў іх урэшце.

И пусть мы давно уже разлучены с вами, братья, — сердцем мы вместе — и потому с ещё большим желанием мы стремились лично увидеться с вами,
 
Мы ж, браты, асірацелі без вас, разлу́чаныя на нейкі час знешне, але не ў сэрцы, з яшчэ большым жаданнем імкнуліся ўбачыць аблічча ваша.

но в этом нам воспрепятствовал сатана, хотя мы собирались прийти к вам, и я, Павел, не раз и не два,
 
Таму мы хацелі прыйсці да вас, а я, Павел, — дык і раз, і другі, але перашкодзіў нам сатана.

ибо кто, если не вы, наша надежда, радость и заслуженная гордость пред Господом нашим Иисусом во время Его пришествия?
 
Бо хто наша надзея ці радасць, ці вянок пахвалы́? Хіба́ ж і не вы, перад Госпадам нашым Іісусам Хрыстом у час прышэ́сця Яго́

Вы — слава наша и радость.
 
Бо вы — слава наша і радасць.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.