1-е Фессалоникийцам 2 глава

Первое послание к Фессалоникийцам святого апостола Павла
В переводе Лутковского → Переклад Огієнка

Да вы и сами знаете, братья, что наше пребывание у вас не оказалось бесплодным,

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

и вы знаете, что несмотря на страдания, которые нам довелось претерпеть в Филиппах, мы, уповая на Бога нашего, с великим дерзновением возвещали вам Евангелие Божье,

Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

и, проповедуя, мы не вводили вас в заблуждение, не лгали и не обманывали,

Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

но поскольку Бог, подвергнув нас испытанию, доверил нам возвещать Евангелие, то мы не людям угождаем, а Богу, Который испытывает сердца наши.

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

Вы знаете также, что в словах наших никогда не было лести и, Бог свидетель, ни малейшей корысти,

Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

ибо мы никогда не добивались почестей ни от вас, ни от других людей.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

Как апостолы Христовы мы могли бы быть строги к вам, но мы были кротки, подобно кормилице, лелеющей питомцев своих;

Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

мы не хотели ограничиться проповедью Евангелия Божьего, но открыли вам души свои, потому что полюбили вас.

Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

Вы ведь помните, братья, тяжелый труд наш: чтобы никому из вас не быть в тягость, мы днем и ночью работали и проповедовали вам Евангелие Божье.

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

Свидетели и вы, и Бог, сколь благочестиво, праведно и безупречно жили мы среди вас, верующих,

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

и вы знаете также, что каждого из вас, словно отец детей своих,

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

мы просили, убеждали и уговаривали жить так, как угодно Богу, Который призывает вас в Своё Царство и славу.

просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

Вот почему мы непрестанно и благодарим Бога, ибо, приняв проповеданное нами слово Божье, вы восприняли его не как слово человеческое, но как воистину слово Божье, которое и осуществляется в вас, верующих.

Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

Вы уподобились братьям во Христе Иисусе из церквей Божьих в Иудее, потому что так же пострадали от своих соплеменников, как и они от иудеев,

Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

которые и Господа Иисуса, и пророков Его убили, и нас изгнали, и Бога не боятся, и со всеми людьми враждуют,

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

и нам постоянно препятствуют призывать язычников ко спасению, тем самым переполняя меру грехов своих. Но в конце концов падет на них гнев Божий.

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

И пусть мы давно уже разлучены с вами, братья, — сердцем мы вместе — и потому с ещё большим желанием мы стремились лично увидеться с вами,

А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

но в этом нам воспрепятствовал сатана, хотя мы собирались прийти к вам, и я, Павел, не раз и не два,

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

ибо кто, если не вы, наша надежда, радость и заслуженная гордость пред Господом нашим Иисусом во время Его пришествия?

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

Вы — слава наша и радость.

Бо ви наша слава та радість!

« 1 глава 3 глава »