1-е Фессалоникийцам 2 глава

Первое послание к Фессалоникийцам святого апостола Павла
В переводе Лутковского → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Да вы и сами знаете, братья, что наше пребывание у вас не оказалось бесплодным,
 
Бо вы самі ведаеце, браты: наш уваход да вас — быў не дарэмны;

и вы знаете, что несмотря на страдания, которые нам довелось претерпеть в Филиппах, мы, уповая на Бога нашего, с великим дерзновением возвещали вам Евангелие Божье,
 
а раней мы перацярпеўшы пакуты і здзекі ў Філіпах, як вы і ведаеце, адважыліся ў нашым Богу прапаведаць вам Дабравесце Божае ў вялікім змаганні.

и, проповедуя, мы не вводили вас в заблуждение, не лгали и не обманывали,
 
Бо наша навучанне не было ні з памылковасці, і ні з нечысціні, і ні з ашуканства;

но поскольку Бог, подвергнув нас испытанию, доверил нам возвещать Евангелие, то мы не людям угождаем, а Богу, Который испытывает сердца наши.
 
а як мы выпрабаваны Богам, каб нам было даручана Дабравесце, так мы і кажам, не людзям дагаджаючы, а Богу, які выпрабоўвае нашы сэрцы.

Вы знаете также, что в словах наших никогда не было лести и, Бог свидетель, ни малейшей корысти,
 
Бо ніколі не было ў нас перад вамі слоў ліслівасці, як вы ведаеце, і ні ўтоенай хцівасці — Бог сведка.

ибо мы никогда не добивались почестей ни от вас, ни от других людей.
 
І хвалы ад людзей мы не шукалі, ні ад вас, ні ад іншых,

Как апостолы Христовы мы могли бы быть строги к вам, но мы были кротки, подобно кормилице, лелеющей питомцев своих;
 
хоць маглі б мець вагу як Апосталы Хрыстовы. Але мы зрабіліся мяккімі1 між вас, якіх будзе саграваць карміліца, як сваіх дзяцей,

мы не хотели ограничиться проповедью Евангелия Божьего, но открыли вам души свои, потому что полюбили вас.
 
так мы ў сваім памкненні да вас уважаем за добрае перадаць вам не толькі Дабравесце Божае, але і нашы душы, бо вы сталіся для нас улюбёнымі.

Вы ведь помните, братья, тяжелый труд наш: чтобы никому из вас не быть в тягость, мы днем и ночью работали и проповедовали вам Евангелие Божье.
 
Бо вы памятаеце, браты, нашу працу і намаганне: уначы і ўдзень працуючы, каб не абцяжарыць каго з вас, мы прапаведавалі вам Дабравесце Божае.

Свидетели и вы, и Бог, сколь благочестиво, праведно и безупречно жили мы среди вас, верующих,
 
Вы сведкі і Бог, як мы свята, справядліва і беззаганна вялі сябе з вамі, тымі, хто верыць,

и вы знаете также, что каждого из вас, словно отец детей своих,
 
таксама, як вы ведаеце, якія мы былі з кожным з вас, як бацька са сваімі дзецьмі, навучаючы, і падбадзёрваючы, і сведчачы,

мы просили, убеждали и уговаривали жить так, как угодно Богу, Который призывает вас в Своё Царство и славу.
 
каб вы жылі годна Бога, Які заклікаў вас у Сваё Царства і славу.

Вот почему мы непрестанно и благодарим Бога, ибо, приняв проповеданное нами слово Божье, вы восприняли его не как слово человеческое, но как воистину слово Божье, которое и осуществляется в вас, верующих.
 
А таму і мы несупынна дзякуем Богу, што, атрымаўшы слова Божае, пачутае ад нас, вы прынялі яго не як слова чалавечае, а як яно сапраўды ёсць, як слова Божае, якое і дзейнічае ў вас — тых, хто верыць.

Вы уподобились братьям во Христе Иисусе из церквей Божьих в Иудее, потому что так же пострадали от своих соплеменников, как и они от иудеев,
 
Бо вы, браты, зрабіліся пераймальнікамі цэркваў Божых, якія ў Іудзеі ў Хрысце Ісусе, бо і вы перацярпелі ад уласных супляменнікаў тое самае, што і яны ад іудзеяў,

которые и Господа Иисуса, и пророков Его убили, и нас изгнали, и Бога не боятся, и со всеми людьми враждуют,
 
якія і Госпада Ісуса і прарокаў забілі і нас выгналі; і Богу яны не дагаджаюць і ўсім людзям супроцьстаяць,

и нам постоянно препятствуют призывать язычников ко спасению, тем самым переполняя меру грехов своих. Но в конце концов падет на них гнев Божий.
 
перашкаджаючы нам казаць язычнікам, каб тыя былі выратаваны, так што заўсёды папаўняюць свае грахі. Але ў канцы набліжаецца на іх гнеў.

И пусть мы давно уже разлучены с вами, братья, — сердцем мы вместе — и потому с ещё большим желанием мы стремились лично увидеться с вами,
 
Мы ж, браты, разлучаныя з вамі на кароткі час прысутнасцю, а не сэрцам, тым з большым жаданнем імкнуліся пабачыць вашы абліччы.

но в этом нам воспрепятствовал сатана, хотя мы собирались прийти к вам, и я, Павел, не раз и не два,
 
Таму мы хацелі прыйсці да вас — я, Павел, і раз, і два, аднак перашкодзіў нам сатана.

ибо кто, если не вы, наша надежда, радость и заслуженная гордость пред Господом нашим Иисусом во время Его пришествия?
 
Бо хто ёсць наша надзея, ці радасць, ці вянок пахвалы — ці не вы ж — перад нашым Госпадам Ісусам [Хрыстом] у Яго прышэсці?

Вы — слава наша и радость.
 
Бо вы — наша хвала і радасць.

Примечания:

 
 
Пераклад Анатоля Клышкi
7 1: немаўлятамі
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.