1-е Фессалоникийцам 2 глава

Первое послание к Фессалоникийцам святого апостола Павла
В переводе Лутковского → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

Да вы и сами знаете, братья, что наше пребывание у вас не оказалось бесплодным,
 
Самі ж ведаеце, браты, прыбыццё наша да вас што не бясплодным было,

и вы знаете, что несмотря на страдания, которые нам довелось претерпеть в Филиппах, мы, уповая на Бога нашего, с великим дерзновением возвещали вам Евангелие Божье,
 
але раней нацярпеўшыся гора, як ведаеце, і зняваг у Піліпах, надзею сваю мелі мы ў Богу нашым, прапаведуючы вам Евангелле Божае ў вялікай барацьбе.

и, проповедуя, мы не вводили вас в заблуждение, не лгали и не обманывали,
 
Бо навучанне наша не з памылкі, ані з нячыстасці, ані з якога подступу,

но поскольку Бог, подвергнув нас испытанию, доверил нам возвещать Евангелие, то мы не людям угождаем, а Богу, Который испытывает сердца наши.
 
але як выпрабаваны былі мы Богам, каб даверыць нам Евангелле, так і гаворым, не каб людзям падабацца, але Богу, Які выпрабоўвае сэрцы нашы.

Вы знаете также, что в словах наших никогда не было лести и, Бог свидетель, ни малейшей корысти,
 
Бо ніколі, як ведаеце, не былі мы ў слове ліслівымі, ані пры ніякай нагодзе хцівымі, Бог сведка,

ибо мы никогда не добивались почестей ни от вас, ни от других людей.
 
не шукалі таксама ў людзей славы, ані ў вас, ані ў іншых,

Как апостолы Христовы мы могли бы быть строги к вам, но мы были кротки, подобно кормилице, лелеющей питомцев своих;
 
хоць маглі быць у паважанні як Апосталы Хрыстовы, але сталіся мы ціхімі між вамі і, як карміцелька песціць дзяцей сваіх,

мы не хотели ограничиться проповедью Евангелия Божьего, но открыли вам души свои, потому что полюбили вас.
 
так і мы, спагадныя да вас, хацелі шчыра перадаць вам не толькі Евангелле Божае, але і душы нашы, бо сталіся вы нам улюбёнымі.

Вы ведь помните, братья, тяжелый труд наш: чтобы никому из вас не быть в тягость, мы днем и ночью работали и проповедовали вам Евангелие Божье.
 
Бо вы памятаеце, браты, працу нашу і стому; ноччу і днём робячы, каб каго з вас не абцяжарыць, абвяшчалі мы вам Евангелле Божае.

Свидетели и вы, и Бог, сколь благочестиво, праведно и безупречно жили мы среди вас, верующих,
 
Сведкі вы і Бог, як свята, справядліва і без наракання абыходзіліся мы з вамі, якія ўверылі.

и вы знаете также, что каждого из вас, словно отец детей своих,
 
Самі ведаеце, як кожнага з вас, як бацька дзяцей сваіх,

мы просили, убеждали и уговаривали жить так, как угодно Богу, Который призывает вас в Своё Царство и славу.
 
просячы і пацяшаючы, пераконвалі жыць дастойна Бога, Які паклікаў вас да Валадарства Свайго і славы.

Вот почему мы непрестанно и благодарим Бога, ибо, приняв проповеданное нами слово Божье, вы восприняли его не как слово человеческое, но как воистину слово Божье, которое и осуществляется в вас, верующих.
 
Таму і мы бесперапынна дзякуем Богу, бо, калі вы прынялі слова Божае, пачутае ад нас, успрынялі яго не як слова чалавечае, але як сапраўды яно ёсць, як слова Божае, якое і дзейнічае ў вас, веруючых.

Вы уподобились братьям во Христе Иисусе из церквей Божьих в Иудее, потому что так же пострадали от своих соплеменников, как и они от иудеев,
 
Бо сталіся вы, браты, пераймальнікамі цэркваў Божых, што ў Юдэі, у Хрысце Ісусе, бо і вы нацярпеліся гэтак сама ад землякоў вашых, як і яны ад юдэяў,

которые и Господа Иисуса, и пророков Его убили, и нас изгнали, и Бога не боятся, и со всеми людьми враждуют,
 
якія забілі і Госпада Ісуса, і прарокаў, і нас пераследавалі, і Богу не падабаюцца, бо ўсім людзям супрацівяцца,

и нам постоянно препятствуют призывать язычников ко спасению, тем самым переполняя меру грехов своих. Но в конце концов падет на них гнев Божий.
 
забараняюць нам гаварыць да паганаў, каб тыя былі збаўлены; і гэтак увесь час дапаўняюць мерку грахоў сваіх. Але прыйшоў нарэшце гнеў Божы на іх.

И пусть мы давно уже разлучены с вами, братья, — сердцем мы вместе — и потому с ещё большим желанием мы стремились лично увидеться с вами,
 
Мы ж, браты, разлучаныя з вамі на кароткі час абліччам, а не сэрцам, тым мацней спяшаемся пабачыць вас з аблічча ў вялікім прагненні.

но в этом нам воспрепятствовал сатана, хотя мы собирались прийти к вам, и я, Павел, не раз и не два,
 
Пагэтаму хацелі мы пайсці да вас, асабліва я, Паўла, і раз, і другі, але перашкодзіў нам шатан.

ибо кто, если не вы, наша надежда, радость и заслуженная гордость пред Господом нашим Иисусом во время Его пришествия?
 
Што ж можа быць нашаю надзеяй, або радасцю, або вянком славы — ці ж не вы перад Госпадам нашым Ісусам Хрыстом у прыход Яго?

Вы — слава наша и радость.
 
Бо вы — наша слава і радасць.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.